Поки Міністерство екології та природних ресурсів України, створює охоронні зони для захисту місць проживання рідкісних видів флори й фауни, поки Остап Семерак підписує наказ № 557 «Про додаткові заходи щодо збереження рідкісних та зникаючих видів тварин і рослин», спрямований на створення охоронних зон та ділянок навколо місць проживання рідкісних рослин і рідкісних тварин у національних парках, у господарських, рекреаційних зонах національних парків. У національному парку «Гомільшанські ліси» відбувається спрямоване знищення сінокісної ділянки заплавної луки у виділах № 16, 13, 11 та 19 кварталу № 71 Задонецького лісництва.

Ця лука є однією із особливо цінних ділянок природних рослинних угруповань національного природного парку «Гомільшанські ліси». Більшу частину названої ділянки займають формації болотистих та справжніх лук, а на підвищеннях трапляються фітоценози, характерні і для остепнених лук. Всі вони поєднані між собою екотонами, утворюючи складний комплекс. Ці рослинні угруповання є місцем зростання видів рослин, включених у Червону книгу України, — рябчика малого, косариків тонких, пальчатокорінника м’ясо-червоного.

Ділянка має велику естетичну цінність. Знаходячись на початку екологічної стежки № 8 «Урочище Хомутки» вона є візиткою НПП «Гомільшанські ліси». Відвідувачі парку можуть милуватись красою квітучої луки, вкритої тисячами квіток згаданих рідкісних видів, а також вероніки, жовтецю, герані та іншого різнозілля, що утворюють барвистий килим. Мальовничості краєвиду надавали окремо зростаюче старе дерево верби білої, невеличкі за площею (до 10 м²) групи чагарників верби сріблястої, терену, клену татарського.

«Надавали» — тому, що 8 листопада 2016 р. співробітники відділу науки та моніторингу національного природного парку виявили, що вся природна деревна рослинність на ділянці знищена. Порушена природна рослинність на улоговинках на луці. Окраса краєвиду перетворилась на купи хмизу і розпиляних стовбурів.
Ось так це виглядає навесні, травень 2017 року вирубана чагарникова верба.

Завдана шкода природній рослинності національного природного парку призведе до порушення фітоценотичних процесів і гідрологічного балансу, тому що деревні види рослин виконують як едифікаторну, так і гідрорегулюючу роль (накопичення снігу, затінення). На багато років знищені місця гніздування таких видів птахів: 4 пар сорокопуда тернового (Lanius collurio), 2 пар кропив`янки рябогрудої (Sylvia nisoria), 2 пар кропив`янки сірої (S. communis), 1 пари кропив`янки садової (S. borin), 2 пар вівсянки звичайної (Emberiza citrinella), 1 пари одуду (Upupa epops), 2 пар щигликів (Carduelis carduelis), 3 пар зеленяка (Chloris chloris), 3 пар синиці великої (Parus major), 2 пар синиці блакитної (P. caeruleus), 1 пари шпака звичайного (Sturnus vulgaris). Також було знищено місця мешкання вусача мускусного (Aromia moschata) – виду, занесеного до Червоної книги України, райдужниці великої (Apatura iris) – ЧКУ, а також вусача товстяка вербового (Lamia textor) – «Червоний список Харківщини». Зрубані дерева та чагарники були присадами зимуючих сорокопудів сірих (Lanius excubitor) – ЧКУ, гніздових орлів-карликів (Hieraaetus pennatus) – ЧКУ та гніздових канюків звичайних (Buteo buteo). Чагарники надавали укриття для ратичних тварин (косулі) та дрібних хижаків, занесених до Червоної книги України — горностая (Mustela erminea) та тхора лісового (M. putorius).
Про скоєний злочин було повідомлено керівництву парку. Та на цьому руйнування екосистеми особливо цінної території не припинилось.

Вирубування деревної та чагарникової рослинності відбувалось 5 листопада 2016 року, під керівництвом та за задумом І.О. Северіна (це цілком його ініціатива), в межах 13 виділу 71 кварталу Задонецького лісництва (Зміївський лісгосп). Це господарська зона НПП, особливо цінна ділянка (за чинним «Проектом організації території НПП «Гомільшанські ліси»»), занесена до «Державного кадастру тваринного світу України» (2008 р). Землекористувачем (=власником) є ДП «Зміївське лісове господарство». Ці «заходи» було проведено без погодження та відома відділу науки та моніторингу НПП «Гомільшанські ліси», під час, коли начальник відділу перебуває у відпустці, без погодження НТР та дозволу Мінприроди.
Вирубування деревної та чагарникової рослинності не єдине правопорушення на цій ділянці, мабуть і не саме страшне, в порівнянні з тим що ще з 2007 року йде планове самозахоплення та знищення луки.
При обстеженні цієї луки у листопаді 2016 року співробітниками національного природного парку було виявлене пошкодження ґрунтового покриву на площі близько 0,125 га. У 16 виділі 71 кварталу Задонецького лісництва – вздовж паркану готельного комплексу «Сосновий бір» нагорнутий штучний вал завдовжки 125 м. і завширшки в середньому 10 м.

У результаті повністю знищена зростаюча тут частина локальних популяцій рябчика малого і косариків тонких. Враховуючи, що середня щільність особин косариків тонких 32 особини/м², а рябчика малого – 46,4 особини/м² (Літопис природи НПП «Гомільшанські ліси», 2013) було знищено 40 тисяч особин косариків тонких і 58 тисяч особин рябчика малого. Такі діяння важко оцінювати з точки зору простого обивателя, але за чинними законодавством це непомірні збитки природі України, та оцінювати ці збитки повинні правоохоронні органи. Завдана шкода екосистемі сінокісної заплавної луки 71-го кварталу Задонецького лісництва знищенням її природних елементів не закінчується.
Ось так це місце виглядає в травні 2017 року.

На луці висаджують чужорідні види. На створеному штучному валу висадженні ялини та виноград. Кому потрібен цей виноград, та раді чого йде знищення червонокнижних рослин. Ялинки можна було і так посадити - навіщо цей вал?

Загрозливість ситуації посилює те, що це не якийсь окремий випадок порушення природоохоронного законодавства, а цілеспрямований тренд на знищення природної екосистеми, який фіксують наукові співробітники із самого початку існування НПП «Гомільшанські ліси». У 2007 році тут розпочате самовільне приватне будівництво. Порівняйте ці дві фотографії.

На фото чітко проглядається вежа 2007 року і та ж вежа 2016 року. Все що перед вежею самозахоплення, та все це будувалося на червонокнижних рослинах, і сьогодні за цю забудову ніхто не поніс покарання, а самозахоплення і знищення луки поступово триває. За цим фактом була відкрита карна справа. Висновки наукового обстеження про наявність і чисельність на цій ділянці червонокнижних видів рослин було направлено до Задонецької сільської ради (землевласник), державного підприємства «Зміївське лісове господарство» (землекористувач) та Відділу міжрайонного екологічного контролю Північно-Центрального регіону Харківської області (м. Зміїв) (Літопис природи НПП «Гомільшанські ліси», 2008). У Літописі природи НПП «Гомільшанські ліси» за 2013 р. вказується на те, що популяції рябчика малого та косариків тонких скоротили свою площу через забудову та освоєння території внаслідок самовільного захоплення земельної ділянки.
Цьому рябчику пощастило, він вижив після того, як трактор проїхав по його родичам

А це гладіолуси та півники болотні, яким теж пощастило жити, та хто знає скільки їм залишилося жити, з таким сусідом.

У березні 2013 р. в місцях зростання рябчика малого та косариків тонких, у виділах 13 та 14, кварталу 71, висаджені дерева – берези та хвойні дерева у двох частинах виділу:
• поблизу траси – виділ 13

• поблизу огорожі садиби та собачої будки – виділ 14

Тут висаджені дерева які вже засохли. Велике питання до господаря, — навіщо сажати сибірську модрину посеред слобожанської луки? Що це, нащадки Гладишева, сусіда Нюрки з Чонкіна, який винайшов гібрид картоплі та помідора, знущання над природою, чи нова хвороба господарів, яка ще невідома лікарям.

Зверніть увагу на мапу Google, дерева посаджені по колу, та це не фантазії господаря, це сигнал, в майбутнє, позаземним цивілізаціям. А ще чітко проглядається вежа, все що за вежею, від дороги, всесамозахоплення (дивіться вище, на фото в порівнянні).

Керівники Задонецького лісництва за всім цим мовчки спостерігають, хоча повинні контролювати, та чомусь не звертаються ні до правоохоронних органів, ні до лікарів. Скоріше за все йде типовий «договорняк», і все, другого пояснення немає. Якщо почати копати, то тут господар, з невідомою лікарям хворобою, ні до чого, територія лісництва, тому лісництво за все повинне відповідати. Але лісництво навпаки, допомагає знищувати. Вирубані, співробітниками самого національного парку, на чолі з його головним природоохоронцем Іваном Севериним, дерева та кущі, чужерідні насадження, все це відбувається сплановано, та хто за цім усім стоїть і чому це сходить з рук, мені не відомо. Цікаво що лісничий, який контролював вирубку, та все інше, є сином Івана Северина, який є заступником директора парку та головний лісничий парку. Чи не тому тут все вирішується ні по державному, а по сімейному. А по сімейному це як? Уявляєте, це територія парку, але парк тут ні розпоряджається, територія без виділення, це територія лісництва, а парк тільки слідкує за дотримуванням законодавства. Що маємо, заступник директора парку разом з охороною парку залізли на чужу територію, та вчинили злочин.
Співробітники парку на території лісництва вчинили злочин. І що, син піде проти батька? Тому на цій території робиться те, що робиться.
Для тих, хто детальніше хоче роздивитись, є схема, де вказані номери виділів наведені за матеріали лісовпорядкування 2010 р.

Зазначається, що висадження дерев, яке було здійснене без узгодження з адміністрацією НПП, призвело до пошкодження надґрунтового покриву місцезнаходження рябчика малого та косариків тонких та безпосереднього руйнування їхніх підземних органів. Звернення щодо зазначених порушень були направлені громадськості, до органів влади, що здійснюють контроль та перевірку за природоохоронними порушеннями.
Також з території готельного комплексу «Сосновий бір» виведений каналізаційний колектор по якому, ймовірно, скидається хлорована вода з басейну розташованого на території комплексу, та всі ці нечистоти течуть на луки.

Незрозумілі дерев’яні огорожі вдовж луки, зі стороні траси та комплексу свідчать про те, що в майбутньому, хтось з хазяїв комплексу заявить про власність не тільки на огороджену територію, але і на територію національного природного парку.

Антропогенні чільники знищують луку на протязі десятиріччя. Поряд з самозахопленням йде знищення природного ландшафту, незрозуміло для чого вирівнюється лука, вирубали дерево і чагарники, будуються огорожі, засипаються природні заглиблення, планується рівна поверхня. Для рябчика важливі всі елементи пониження рельєфу, вони сприяють накопиченню вологи і рябчик, якраз вологолюбна рослина росте більш там, де волога заболочена ділянка. В минулому році, у кінці літа, невеликі улоговини були засипані землею разом із рябчика, та всіма рослинами. Вирівняли. До чого призведе таке осушення луки? На цьому місті вже не буде цвісти рябчик

Можна припустити, що ще через десяток років тут не буде живописного луки, зате з’явиться майданчик для гольфу, і все це заради наживи однієї сім’ї, яка вважає що їй все дозволено, та вони господарі життя.
Ми можемо захистити червонокнижні рослини від випасання скотини, можемо підтримувати заплаву за рахунок планового сінокосіння, людина підтримує сприятливі умови росту, але від тієї ж людини гине заповідна паркова ділянка. Конкретна ділянка страждає від конкретної людини, від конкретного самозахвату та цільового знищення в прямому сенсі цього слова, знищення самої ділянки.
Невже і правда з цим самозахопленням, про який всі знають, нічого не можна зробити, або все ж немає бажання щось робити.

Хто за цим всім стоїть? Перш за все це Михайло Миколайович Макаренко, податківець міста Харкова якого літом 2016 року ГПУ затримало на хабарі, але він досі на волі зі своїм хабарем, у своєму мальовничому маєтку знищує національний природний парк. Це сімейний бізнес. Дружина Макаренко теж працює в податковій, тільки в Змієві, а бізнесом керую син податківців. Весь комплекс записаний на сина, але без Михайла Миколайовича тут не посадять ні однієї ялинки. Місцеві розповідають, що є у Михайла Миколайовича така фішка, як кого побачить із працівників парку, виловить його і починає розказувати, як парк нічого не робить, а він гарно тут все косить, підтримує луку, за всім турбується. У людині в голові щось таке, своє розуміння прекрасного та правильного. Як можна все знищувати, та казати що це гарно? Макаренки свою садибу і свій бізнес побудували прямо по червонокнижних рослинах, повністю знищів місце існування рослин, тим самим природі було завдано збитків більш ніж на 1,8 млн. грн., але чоловік цього не розуміє, і не хоче розуміти.
Сімейство Макаренко відчуває себе безкарними бо, друге сімейство, Северинів, забезпечили їм безкарність. В даному випадку сімейственість не пішла на користь державі, а тільки зміцнює бізнес окремо взятих пройдисвітів, і конкретно знищує національний природний парк «Гомільшанські ліси».
На превеликий жаль, ті хто повинні стежити за законністю, теж не бачать порушень Макаренко і Северина, та до теперішнього часу протизаконні дії по знищенню природи, на цій частині території НПП «Гомільшанські ліси», не припинені.
Коментар правозахисника, адвоката Наталії Целовальніченко:
«Стаття 14 Конституції встановлює: «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землюгарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичнимиособами та державою виключно відповідно до закону».
Згідно із цим визначається і суспільна небезпечність посягань на землю. У ситуації, що стала предметом журналістського розслідування пана Стулова С.П., наявні ознаки декількох суспільно небезпечних діянь — посягання на особливо цінні землі та на об’єкти природно-заповідного фонду, ці посягання до того ж мають неодноразовий характер і тривають вже значний час, що завдало невиправної значної шкоди природним ресурсам, червонокнижним видам рослин та екосистемі в цілому.
Обставини порушення земельного та екологічного законодавства свідчать про те, що особи-порушники не лише самоправно зайняли земельну ділянку на особо цінних землях національного парку, а й умисно поставили себе на місце власника, розпоряджаються ділянкою на свій розсуд, порушуючи встановлений порядок на зведення будівель і споруд, що безумовно спричиняє більш тяжку шкоду еколого-земельним відносинам. Тому такі дії тягнуть більш сувору відповідальність, що передбачена Кримінальним кодексом України. У такому разі вважаю, що є всі підстави кваліфікувати незаконні діяння порушників земельного та екологічного законодавства за ознаками складу злочину, що передбачений у частині 4 ст. 197-1 КК України, тобто, мова йде про самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у ч. 2 ст. 197-1 КК (особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель). Також обставини, викладені у журналістському розслідуванні свідчать, що неодноразово на території національного парку відбувалися діяння, що містять є ознаки склади злочину, передбаченого ч. 1 ст. 252 КК України, тобто мова йде про вмисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду. Але найбільше у цій ситуації викликає занепокоєння бездіяльність керівництва національного парку «Гомільшанські ліси», якому відомо про те, що відбувається грубе порушення земельного та екологічного законодавства і випадки таких порушень є неодноразовими, а захоплення і забудова земельної ділянки відбувається вже декілька років. У такому разі це створює підстави для обґрунтованих підозр на адресу керівництва парку у причетності до таких кримінальних правопорушень та у скоєнні корупційних кримінальних правопорушень, адже саме керівництво парку зобов’язане негайно відреагувати та подати заяву до правоохоронних органів і зробити все необхідне, щоб домогтися припинення порушення чинного законодавства та відшкодування завданої державі та українському народу шкоди за рахунок порушників. Також дивує, що представники правоохоронних органів самостійно не зацікавились тим, що відбувається у національному парку, а місцеві жителі проявляють таку байдужість до захисту національних природних багатств, що мають перейти у спадок нашим нащадкам.
Слід звернути увагу, що у відповідності до ст. 214 КПК України сам факт публікації такого журналістського розслідування є достатньою підставою для порушення слідчим поліції або прокурором кримінального провадження. Сподіваюсь, що позитивним результатом такого журналістського розслідування стане, нарешті, належне реагування правоохоронних органів і припинення порушення земельного та екологічного законодавства у національному парку «Гомільшанські ліси».

Сергій Стулов