Президенту України,
Голові Верховної Ради України,
Народним депутатам України

Відкрите звернення

Шановні панове!
Сьогодні для нашої країни найпріоритетнішими, безумовно, є питання оборони та економіки. Але при їх вирішенні не повинні забуватися екологічні, зокрема, заповідні проблеми – бо чого буде варта безпека держави, і яким може бути економічне благополуччя в пустелі? А саме до цього веде їх ігнорування, і, тим більше – вирішення за рахунок заповідних проблем інших чи то реформування заповідної галузі на підставі чиїхось амбіцій! На жаль, в останні роки зміни в заповідній сфері великою мірою відбуваються саме так.
Багато які з місцевих громад напряму залежать від користуваннями природними ресурсами – дровами, сінокосами, рибою тощо - на територіях природно-заповідного фонду. Однак "задля створення сприятливих умов для бізнесу" адмінреформа Януковича ліквідувала обласні управління Мінприроди, і тим самим зруйнувала систему видачі лімітів на їх використання. Це привело не просто до невдоволення місцевих громад природними резерватами, а й до спроб скасувати деякі з них. Крім цього, ліквідація територіальних управлінь Мінприроди зруйнувала й систему створення нових територій природно-заповідного фонду місцевого значення.
Якщо за часів Януковича заповідна система руйнувалася задля "сприяння бізнесу", при нинішній владі її руйнування відбувається для наповнення бюджету або з популістських міркувань. Внісши в грудні минулого року зміни до Податкового кодексу, наші законотворці скасували для і без того убогих заповідників і національних парків пільгу на сплату земельного податку – чим одразу кинули їх до боргової ями: за відсутності необхідних коштів у природних резерватів одразу почала накопичуватися заборгованість за його невиплату – з усіма можливими наслідками в майбутньому.
На щастя, в останні місяці почали робитися спроби виправити ситуацію: народними депутатами О. Єднаком, Г. Гопко, К. Усовим і В. Кривенком був зареєстрований законопроект № 1769 - "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення охорони екомережі)" – який передбачає передачу низки функцій ліквідованих територіальних органів Мінприроди екологічним департаментам обладміністрацій – що має відновити систему видачі лімітів на використання природних ресурсів та створення нових територій природно-заповідного фонду місцевого значення. Депутати Л. Гриневич, М. Фролов та О. Кришин зареєстрували законопроект № 1850-1 - "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо відновлення норм, які передбачають звільнення від сплати земельного податку" - прийняття якого поверне установам природно-заповідного фонду вказану пільгу. Народний депутат С. Соболєв подав законопроект № 2439 - "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України із удосконалення порядку фінансування заходів, пов'язаних із функціонуванням територій та об'єктів природно-заповідного фонду", який надасть установам природно-заповідного фонду можливість ефективно розпоряджатися своїми коштами.

Однак в даний час одночасно із намаганнями позитивних змін робляться й спроби новацій, що призведуть до деградації заповідних зон і втрати ними природної цінності. Так, народними депутатами М. Томенком й А. Тягнибоком був зареєстрований законопроект № 0916 - "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (щодо охорони тваринного світу), депутатами І. Сех й А. Тягнибоком – законопроект № 0917 – "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо охорони біорізноманіття)", депутатами П. Дзюбликом і А. Дирівим - № 1665 - "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо охорони фауни, флори та посилення боротьби з браконьєрством)". Ці законопроекти в тій чи іншій формі передбачають припинення будь-якого втручання в хід природних процесів в заповідних зонах (фактично - в природних заповідниках в цілому і заповідних зонах біосферних заповідників, національних природних і регіональних ландшафтних парків).

Ця приваблива зовні концепція – т.зв. "абсолютної заповідності" була розроблена на початку ХХ ст. в Росії, і прийнятна для крупних російських охоронюваних територій, але ніяк не до невеликих українських. Вона базується на ідеї, що природне існування будь-якої екосистеми можливе тільки за умови повного невтручання людини в її процеси. Так воно і є – якщо територія, яку займає ця екосистема, достатня для цього. Адже екологічна система складається з певної кількості популяцій різних видів, існування кожної з яких вимагає певної площі. Якщо екосистема займає меншу площу, ніж мінімальна, необхідна для існування популяції, та вироджується – до повного зникнення на даній території. А при випадінні певних видів, в екосистемі порушуються зв’язки між видами, що лишилися, і вона деградує – із зникненням наступних видів, появою нових, і, в кінцевому рахунку – перетворенням на іншу екосистему, абсолютно відмінну від тієї, яку планувалося зберегти.
Через розмір, а також фрагментованість частини з них, багато які з українських заповідних зон не тільки не в змозі забезпечити природний розвиток їх екосистем, а й є вразливими для впливу людської діяльності з оточуючих територій. Занесення насіння чужорідних рослин, порушення гідрологічного режиму, змив хімікатів тощо – сьогодні вплив людини на наші заповідні території існує постійно – незалежно від концепцій, які ми приймаємо. Ігнорування реального становища тільки унеможливлює запобігати негативному антропогенному впливу на заповідні зони, але ніяк не відміняє сам цей вплив.
Територія нашої країни сильно змінена людиною, тому ділянок з дикою природою в ній лишилося небагато – внаслідок чого в низці випадків заповідати доводилося штучні екосистеми – як, наприклад, насадження в Поліському або в Дніпровсько-Орільському природних заповідниках. З часом при необхідному менеджменті у них є всі шанси стати "майже дикими" територіями, за умов повного невтручання людини в їх природні процеси вони повністю деградують.
І подібних прикладів багато. Наші степи сформувалися під впливом великих копитних тварин, які на сьогодні зникли. І тому зараз в заповідних зонах існування степів підтримується сінокосінням. Якщо цей захід або подібні до нього заборонити – степи заростуть чагарниками. До складу деяких заповідників (наприклад, біосферної Асканії-Нової) ввійшли території, гідрологічний режим яких був порушений радянсько меліорацією – для його відновлення необхідні відповідні заходи, які в разі прийняття цих законопроектів будуть заборонені.
Отже, оскільки в Україні діяльність людини інтенсивно впливає навіть на найвіддаленіші від населених пунктів території, збереження більшості з екосистем потребує заходів, які б компенсували її негативний вплив. Для кожної заповідної зони такі заходи мають визначатися окремо – але ніяк не вводитися "усереднено" нормою закону.
Окремо слід зазначити, що є незрозумілим, чому вказані законопроекти приймаються ледве не таємно (про їх існування громадськість дізналася на останніх стадіях їх підготовки) і без щонайширшого обговорення в експертному середовищі – до нього навіть не була залучена Національна академія України, орган, який згідно Закону "Про природно-заповідний фонд України", здійснює координацію наукових досліджень на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду!

З огляду на наведене вище, ми вимагаємо:
від Верховної ради України – не приймати будь-які законопроекти, які стосуються функціонування територій та об’єктів природно-заповідного фонду України, до їх обговорення в громадському та експертному середовищі, зокрема – працівниками установ природно-заповідного фонду й профільними науковими установами – інститутами ботаніки та зоології Національної академії наук України тощо;
від Президента України – ветувати такі закони в разі їх прийняття без обговорення в громадському та експертному середовищі.

Єдиними виключеннями в такому "мораторію" мають стати зміни законодавства, спрямовані на:
надання екологічним департаментам обладміністрацій функцій: видачі дозволів та затвердження лімітів на використання природних ресурсів на територіях природно-заповідного фонду, попереднього розгляду клопотань про створення чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення, передачі підприємствам, установам, організаціям і громадянам під охорону новостворених територій та об’єктів природно-заповідного фонду;
повернення установам природно-заповідного фонду пільги на сплату земельного податку та скасування заборгованості, що виникла у них в зв’язку із скасуванням цієї пільги Законом "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи";
удосконалення порядку фінансування заходів, пов'язаних із функціонуванням територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Ці новації є вкрай необхідними для функціонування нашого природно-заповідного фонду, і тому потребують скорішої реалізації.

Природно-заповідний фонд – надбання народу України, тому сумнівні експерименти з ним, що базуються на голих амбіціях, неприпустимі!

З повагою,
1. С. Шапаренко, Екологічна група "Печеніги", Харків.
2. Т. Атемасова, к.б.н., доц. каф. зоології та екології тварин Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.
3. В. Кисляк, директор природного заповідника "Ґоргани", Івано-Франківська обл.
4. Г. Гузь Г.В., м.н.с. Луганського природного заповідника НАН України.
5. Д. Шабанов, доц. каф. зоології і екології тварин Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, д.б.н. (03.00.16 – екологія).
6. М. Кравченко, ст. викл. каф. зоології і екології тварин Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, к.б.н. (03.00.16 – екологія).
7. О. Коц, МБО "Фундація "Зелений Кіт".
8. О. Кравченко, "Екологія. Право. Людина", Львів.
9. С. Решетов, Молодіжна громадська організація "Клуб "Білі Ворони", Дніпрорудний Запорізької області.
10. О. Гапон, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків.
11. Tanya Richardson, Associate Professor Department of Global Studies Wilfrid Laurier University, Waterloo, Belgium.
12. В. Харченко, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу паразитології Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України.
13. О. Василюк, заступник голови Національного екологічного центру України.
14. А. Тупіков, заступник директора - головний природознавець національного природного парку "Дворічанський", Харківська обл.
15. Г. Величко, провідний фахівець з екоосвітньої роботи національного природного парку "Дворічанський", Харківська обл.
16. П. Тєстов, помічник-консультант народного депутата України Миколи Томенка.
17. О. Петриненко, головний природознавець Канівського природного заповідника, Черкаська обл.
18. О. Полішко, завідуючий музеєм природи Канівського природного заповідника, Черкаська обл.
19. Н. Драчук, в.о. директора природного заповідника "Єланецький степ", Миколаївська обл.
20. М. Борисенко, пров. інженер Канівського природного заповідника, Черкаська обл.
21. В. Шевчик, ст. наук. співр., к.б.н., Канівський природний заповідник, ННЦ "Інститут біології" Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
22. Г. Проців, голова Ради Екологічного клубу "Край", Національний екоцентр України, Міжнародна асоціація охоронців річки Дністер "Eco-Tiras", керівник Оргуського центру "Край", Бережани Тернопільської обл.
23. С. Люшняк, член Ради Екологічного клубу "Край", Національний екоцентр України, Міжнародна асоціація охоронців річки Дністер "Eco-Tiras", керівник Освітньо-інформаційного центру води "Студія майбутнього", Бережани Тернопільської обл.
24. Б. Проць, Всесвітній фонд природи WWF.
25. Г. Заворотна, вчений секретар Національного екоцентру України, Київ.
26. Л. Боровик, Луганський природний заповідник НАН України.
27. М. Вітько, Марганецька міська організація "Зелений світ", Марганець Дніпропетровської обл.
28. В. Приступа, Асоціація Дитячих Екологічних Організацій "Легіони Землі", Львів.
29. Н. Полчанінова, к.б.н., ст. наук. співр. Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.
30. О. Волошкевич, к.б.н., лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Заслужений природоохоронець України, директор Дунайського біосферного заповідника, Одеська обл.
31. Н. Волна, "Зміни Білу Церкву", Київська обл.
32. В. Мороз, Луганський природний заповідник НАН України, Станиця Луганська, Луганська обл.
33. О. Царук, Екологічна організація "Еремурус-Україна", смт Калита Київської обл.
34. В. Федоренко, к.і.н., голова екологічного клубу "Дунай", Вилкове Кілійського р-ну Одеської обл.
35. М. Жмуд, к.б.н., виконавчий директор ГО "Інститут Екології та Розвитку Дельти Дунаю", член Науково-технічної ради Дунайського біосферного заповідника, депутат Вилківської міської ради (комісія по природокористуванню), провідний науковий співробітник Дунайського біосферного заповідника НАН України (1983-2006), експерт міжнародного класу по менеджменту водно-болотних угідь, Вилкове Кілійського р-ну Одеської обл.
36. С. Шульга, директор національного природного парку "Джарилгацький", Херсонська обл.
37. Г. Оліяр, природний заповідник "Медобори", Тернопільська обл.
38. С. Парцевська, Київ.
39. Ю. Андрющенко, Лабораторія орнітології півдня України (Азово-Чорноморська орнітологічна станція Інституту зоології ім. І.І.Шмальгаузена та Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького), Мелітополь.
40. М. Дзязько, Київ.
41. М. Роженко, Нижньодністровський національний природний парк, Одеська обл.
42. М. Коробко, Українська Екологічна Асоціація "Зелений Світ", громадська організація "Криворізьке міське правозахисне товариство".
43. Г. Голубовська-Онісімова, Всеукраїнська громадська організація "МАМА-86".
44. Г. Олійникова, Всеукраїнська громадська організація "МАМА-86", Артемівськ Донецької обл.
45. О. Картоцев, ДП "Центр екологічних ініціатив" Мінприроди України.
46. Ю. Ватуйчак, ГО "Еко-Черемош", с. Верхній Ясенів Верховинського р-ну Івано-Франківської обл.
47. А. Драпалюк, Київ.
48. Ю. Москаленко, Чорноморський біосферний заповідник НАН України, Херсонська обл.
49. І. Городянський, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна.
50. А. Біатов, начальник відділу науки національного природного парку "Слобожанський", Харківська обл.
51. С. Федоринчик, керівник інфоцентру Української Екологічної Асоціації "Зелений світ", Київ.
52. Я. Козак, Клуб активного та екологічного туризму "Добре поїхали", Київ.
53. С. Копанський, Молодіжна громадська організація "К-2", Львів.
54. С. Підмогильний, Українська асоціація активного та екологічного туризму, Київ.
55. В. Гавриленко, к.б.н., с.н.с., директор Біосферного заповідника "Асканія-Нова" ім. Ф.Е. Фальц-Фейна Національної академії аграрних наук України.
56. М. Музика, Природний заповідник "Медобори", Тернопільська обл.
57. М. Банік, НДІ біології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.
58. Ю. Бабінін, Спілка "Громадянський дозор", Нікополь Дніпропетровської обл.
59. М. Клєстов, директор приватного природоохоронного підприємства "Київський созологічний центр".
60. А. Непрокін, директор Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
61. О. Ложкіна, головний природознавець Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
62. О. Садова, провідний науковий співробітник Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
63. А. Гудім, в.о. провідного наукового співробітника Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
64. А. Лазарєва, завідувач відділу екологічної освіти та рекреаційного благоустрою Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
65. О. Сірик, начальник відділу державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
66. К. Коляско, провідний інженер з охорони тваринного світу Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
67. А. Наумко, інженер з охорони природних екосистем Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
68. Ю. Пулінець, начальник природоохоронного наукового відділення "Раденське" Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
69. І. Кравзюк., начальник природоохоронного наукового відділення "Буркути" Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
70. Є. Роман, в.о. завідувача науково-дослідним відділом Національного природного парку "Олешківські піски", Херсонська обл.
71. Є. Каролінський, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна.
72. Я. Мовчан, завідувач Лабораторії екобезпеки Національного авіаційного університету, Голова Національного екоцентру України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки.
73. Н. Саідахмедова, національний природний парк "Слобожанський", Харківська обл.
74. Є. Скоробогатов, наук. співр. НДІ біології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.
75. Г. Лисенко, Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя, Чернігівська обл.
76. І. Шидловський, завідувач Зоологічного музею Львівського національного університету ім. І. Франка, доцент кафедри зоології.
77. Є. Резніков, "Зелений фронт", Харків.

05.04.15

Підтримали після 05.04.15:
78. А. Затушевський, Зоологічний музей Львівського національного університету.
79. Н. Брусенцова, Харківський осередок Національного екоцентру України.
80. О. Головко, начальник відділу наукової, еколого-освтіньої роботи та рекреаційного благоустрою Національного природного парку "Дермансько-Острозький", Рівненська обл.
81. А. Плига, аспірант кафедри зоології Навчально-наукового центру "Інститут біології" Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
82. В. Фіцак, громадська організація "Туристичне Товариство "Карпатські Стежки", Івано-Франківськ.
83. В. Грищенко, заступник директора з наукової роботи Канівського природного заповідника, Черкаська обл.
84. Є. Яблоновська-Грищенко, старший науковий співробітник Канівського природного заповідника, Черкаська обл.
85. В. Ільницька, Харківське відділення Національного екоцентру України.
86. О. Степаненко, Еколого-гуманітарне об’єднання "Зелений Світ", Чортків Тернопільської обл.
87. О. Соколенко, Національний екоцентр України, Київ.
88. В. Іванець, Молодіжне відділення Національного екоцентру України.
89. Я. Сірівля, студентка-еколог Таврійського державного агротехнологічного університету, Мелітополь, Запорізької обл.