30 вересня цього року в Департаменті екології та природних ресурсів Харківської обладміністрації відбулася нарада, на якій обговорювалося поновлення погодження діяльності в Дворічанському національному парку мисливського господарства "Бірюк" - влаштування вишок для спостереження за тваринами, підгодівельних майданчиків і т.ін. Однак, через те, що представник "Бірюка" В.Міщенко не володів ситуацією, учасники наради договоритися ні до чого не змогли – тому директор департаменту І.Капусник запропонував запросити до переговорів більш компетентних в практичних питаннях співробітників господарства, а саму нараду продовжити через тиждень (http://pechenegy.org.ua/ru/node/1130).

В повідомленні "Как живется национальному парку в дни войны?" ми навели проблеми, які зараз доводиться вирішувати Дворічанському національному парку: в їх числі регулювання рубок в урочищі "Залівне" й невиконання мисливським господарством "Бірюк" своїх зобов’язань, - згадувалася і підготовка розширення цієї природоохоронної території. Так ось, схоже, що ці питання між собою зв’язані - точніше, відношення "Бірюка" до парку зв’язане із розширенням останнього та з "Залівним".

Облик степной зоны формируется сухостью ее климата: влаги, которая попадает сюда, для развития деревьев не хватает, и поэтому степь представляет собой безлесное пространство. Лесные островки встречаются здесь только в местах, где скапливается вода - по берегам рек, или во влажных понижениях - в байраках. Такие леса, байрачные дубравы, интересны тем, что, небольшие по площади, они сохраняют среди травяного моря многообразие больших ("настоящих") широколиственных массивов.
Есть такая дубрава и в национальном природном парке "Двуречанский" - в урочище "Заливное". Здешние дубы достигают 100-120 лет - не так давно, еще полтора столетия назад, в Украине леса такого возраста