два міркування і питання:

1)про причини.
Я схильний думати, що окрім традиції (про яку писав Гоголь - "в России стоит появиться забору, как тут же вырастает гора мусора..."), тут втілюється совкова ментальність гегемона (про котрого писав Булгаков в "Собачьем сердце", згадуючи про розруху в голові, зачинені парадні двері і активність влади та симпатиків більшовизму в розвитку "самодіяльності") та шабаш люмпенства сьогодні, коли люди, котрі не читали книг, не вміють розмовляти і з мов знають суржик на російській основі, нічтоже сумняшеся беруться керувати чи приватизувати будь-що, що погано прив"язане, чи не охороняється, чи просто прибуткове.

Спрацьовує також вчорашність суспільної стратегії (чи її відсутність) щодо розвитку та довкілля і незавершеність правової бази, технічно-технологічної інфраструктури, виконавська недисциплінованість, безвідповідальність.

А далі працює принцип "розбитих вікон" чи "бог з ним", міліціонери ловлять опозиціонерів і дітей-наркоманів, а не тих, хто смітить, а контейнери для сміття, технології переробляння і методики сепарації відсутні.

2)варіанти виходу з ситуації.
Пропонується стратегія "сміття/відходів немає", і цю стратегію впроваджує все суспільство.

Зміни законодавства:
поступово впроваджується вимога до виробників забезпечити повний цикл переробляння продукції та санкції щодо можливої шкоди довкіллю, вводиться екоекспертиза щодо життєвого циклу товару/технології, стимулюється безвідхідність та переробляння відходів, які розглядаються як ресурси, крок за кроком вводяться системні санкції за засмічення, забруднення, нераціональне використання.

Заходи в сфері освіти:
уроки і залік щодо економіки природи, шкоду і нераціональність сміття/відходів тощо, в рамках курсів підвищення кваліфікації/переатестації - дисципліна про біогеохімічні цикли і відходи виробництва.

Заходи в сфері інформування/культури (на основі формату соціальної реклами):
короткі інформаційні кліпи/ролики про загрози відходів/сміття і переваги діяльності без відходів, позитив природних продуктів (в екосистемному контексті), досвід Сінгапуру, Німеччини.

Заходи в сфері науки:
бюджетно підтримуються дослідження, що пропонують інноваційні, насамперед технологічні, рішення, здійснюються комплексні кроки щодо підготовки методології та плану дій в сфері.

Громадянська кампанія підтримки заходів під лозунгами "Це не відходи, це ресурси!", "Сміття - це небезпечно, некультурно і недешево!", "Недопалки хто кидає, той проблему з світом має" тощо, в рамках якої відбувається інформування, прибирання, покарання (з участю відповідних посадових осіб), переконання і т.д., наприклад, встановлюються контейнери, проводиться навчання сепарації, конкурси для підприємців, що переробляють окремі товари, і для фірм, що розробляють полігони відходів, інформується населення про забруднення вод, землі чи повітря сміттям/відходами організаціями/ЖЕКами/компаніями/громадянами тощо.

І ці заходи супроводжуються фінансово-економічними обгрунтуваннями, організаційними заходами, технічною політикою (стандартами, нормами, ТУ), змінами в регулюванні, контролі, моніторингу, веденні е-реєстрів тощо.

і тоді буде шанс на успіх. І це все можна в принципі починати робити сьогодні.
В принципі, але не в реалі. Тому молодці ті, хто пробує робити хоть щось.
Важливо, щоб ми наближали системні кроки.

Молодцы, Печенеги!

Не знаю никого другого, кто бы так правильно и бескомпромисно действовал!
В том числе, вы подметили и то, что "жить в мусоре" становится элементом отечественной ментальности:

"удачей считается жить в доме, где участок заканчивается склоном. .... Можно просто сбросить мусор вниз"
"и садоводческие товарищества не отстают в гонке загрязнений..... Ведь главное, что на (ТВОЕМ) участке чисто"
"Адаптированность харьковчан к мусору"
"дети к свалкам привыкают с пеленок"
"в школьном возрасте -- это место их игр"
"Отдыхающие, местные - везут мусор в лес"

То же самое и я с горечью наблюдаю окрест себя. Людей с философией "В моей хате має бути чисто. За дверима -- нехай сусід вбирає" я называю жлобами. И сусід рассуждает точно так же, бо також є жлобом. Поймите правильно: жлоб -- это не национальность. Жлоб -- это ментальность, внутренняя философия.
Есть и другие люди, кто, уходя из леса, забирает не только свой мусор, но и чужой. Но их, увы, меньшинство.
Иногда я пытаюсь беседовать с людьми типа жлобов -- нередко это влечет риск для жизни(:- Но при этом сделал одно психологическое открытие: многие из них испытывают какое-то тайное удовлетворение от того, что за ними кто-то будет вынужден убирать! Нередко слышишь ответ типа "Тобі треба -- ти й вбирай!". И добавляют много слов, каким должен быть Президент, что депутаты должны делать. Полагаю, что это еще один признак жлоба: он хорошо знает, что должны ему. Жлоб уверен, что убирать за ним ДОЛЖНЫ Зеленые, учителя, депутаты (коль назвались таковыми), а его, Жлоба, святое право -- гадить вокруг.
Есть еще жлобы с иномарками. Они приезжают в парк и лес, паркуются на вновьпосаженной травке, жрут там (другого слова для них не имею), оставляют пластик и презервативы, и т.п. Я таких видел и в заповедных местах Крыма. Проехать на джипе по первоцветам -- высший кайф. Таких я называю Жлоб в квадрате.

И во власти сидит такая же пропорция жлобов, каковая есть в обществе. Поэтому, конечно, правильно, что вы давите на власть. Но не ждите от них понимания большего, чем от общества в целом.
Нужны и какие-то меры воздействия и на жлобскую составляющую "рядового" общества, кадровый резерв нашей элиты. Большое дело делают учителя, участвующие в Зеленом движении. Но разве могут они элиминировать воздействие на подрастающее поколение (на тех, кто "к свалкам привыкают с пеленок") от мамы-жлоба или папы-жлоба?
Что думают Печенеги о народе, для которого они так стараются?

Порадовало меня сообщение от уважаемого пана В.Шеремета: українська греко-кефальна церква із нами!
Но их сайтик пока что мало кто смотрит и мало кто следует. А тем временем была недавно Пасха. Шли отдельные прихожане после службы через мой двор (рядом с церковью, где венчалась Леся Украинка), сели кулич отведать на дворовой детской площадке... Что они там оставили после себя? Правильно: пластиковые стаканчики, пустые бутылки. Зато о духе святом им много говорилось в церкви...

Сие мое писание есть частично мой ответ уважаемому Анатолию Лёвину с Хортицы, который почему-то считает меня пессимистом.

За сим желаю Вам, уважаемые Печенеги, успеха в вашем безнадежном деле!
Вы, вероятно, оптимисты. Как и я.

Е.Гаев