Одвічною дилемою нашого природно-заповідного фонду є питання - ким має бути директор заповідної установи: екологом чи управлінцем? Якщо людина не знається на екології – не буде розуміти, що і як вона повинна охороняти, якщо не вміє керувати – не зможе вирішити проблеми установи. В одній людині ці якості поєднуються вкрай рідко.
У Миколи Роженка присутні обидві. Але й він Мінприроди не влаштовує.

Половину життя Микола Васильович зв’язав з плавнями Дністра: наукові дослідження в них він почав вести ще у 80-х, в кінці нульових брав участь в створенні Нижньодністровського національного природного парку, в 2009-2014 рр. - був заступником директора цієї установи (http://dnisterpark.od.ua/index.php/2-uncategorised#).

Він і очолював цей парк – але усього рік – з 2014 по 2015. І хоча його звільнили із нейтральним формулюванням "в зв’язку із закінченням контракту", припинення його керівництва, фактично, почало готуватися як тільки його призначили на цю посаду: "Коли у 2014 р. Мінприроди оголосило мене переможцем конкурсу на посаду директора, один з учасників конкурсу, який його програв, Іван Русєв, попередив: "Ну, тепер я тобі не заздрю". Я подумав, що маються на увазі складнощі, з якими мені доведеться зустрітись під час організації роботи установи, але невдовзі Русєв почав засипати парк негативом, який разом з командою, сам і створював" (http://otrageniya.com.ua/ekologiya/anatomiya-klevety).
Потік поклепів в Інтернеті та по різних інстанціях зацікавив чиновників Одеської обладміністрації (що звинувачення на його адресу були саме поклепами, Микола Васильович довів у суді) - і на підставі них (і тільки них – інших претензій у ОДА до М. Роженка не було) перший заступник її голови В. Жмак повідомив Мінприроди, що ОДА продовження контракту М. Роженка "не підтримує". Після цього Мінприроди йому контракт і припинило.

Зараз керівники установ, підпорядкованих Мінприроди, призначаються "прозоро і демократично" – за конкурсом. Подав на конкурс, який проходив в серпні 2016 року, свою кандидатуру і Микола Васильович. Але, як з'ясувалося, міністерству такий керівник не потрібний.
Співбесіда з претендентами на посаду директора Нижньодністровського парку відбулася 5 серпня. На ній кадрова комісія Мінприроди, фактично, весь виступ Миколи Васильовича проігнорувала, і, судячи з усього, не дуже зрозуміла його - про необхідність зваженого підходу в розвитку парку, про заходи із підтримки природного стану екосистем тощо – бо ображено звинуватила кандидата в "дуже науковому підході" (а який, з іншого боку, має бути підхід у директора національного парку?).
Однією з претензій до його однорічного директорства стала незатвердженість проекту організації території парку. Проект організації є таким собі статутом, без якого ніяка природно-заповідна установа нормально функціонувати не зможе. Цей документ погоджується з усіма землекористувачами, землі яких входять до складу установи, і користувачі, яким заважає парк, добре усвідомлюючи значущість проекту, просто роками його не погоджують. У нас, мабуть, половина заповідних установ не має затверджених проектів, і Мінприроди нічого з цим зробити не може – тому звинувачувати людину, що вона за рік не змогла його затвердити, для міністерських чиновників, по меншій мірі, дивно.
Наступна претензія – "не поборов браконьєрство". Тут виникає бажання порадити всій комісії, в повному складі, спробувати його побороти хоча б за десять років. І побажати всіляких успіхів на цьому поприщі.
Ще одна – "власних надходжень нема". Це просто, як кажуть, з хворої голови на здорову. Національний природних парк – державна установа, яка, згідно Закону "Про природно-заповідний фонд України", "є природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, що створюється з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність". Ніяких обов’язків "заробляти гроші" в них нема! А коштами на їх існування повинна перейматися держава, і, в першу чергу, Мінприроди – бо саме воно керує цими парками!
Останнє – "в населених пунктах на території парку не були споруджені очисні". Якщо з попередньої претензії можна зробити висновок, що комісія не знає Закону "Про природно-заповідний фонд України", то ця свідчить, що вона не знайома і з Законом "Про місцеве самоврядування". Адже за ним, за все, що відбувається на території самоврядування, відповідає тільки його орган – місцева рада, і саме вона приймає рішення, що на її території де буде робитися. При чому тут національний парк?

(запитання починаються з 14:05)

Отже, звинувативши М. Роженка в своїх огріхах, огріхах місцевої влади, згадавши наклепи на його адресу, комісія вирішила, що зараз достойного кандидата на директора Нижньодністровського парку нема, і перенесла конкурс.
Її нове засідання відбулося 9 грудня – в цей раз на посаду директора Нижньодніпровського нацпарку претендували чотири особи. З них найбільш серйозними претендентами були М. Роженко і колишній заступник директора з наукової роботи цього парку Володимир Губанов (Сергію Курочкіну, на жаль, явно бракувало управлінського досвіду, а головний інженер Одеського цирку Юрій Чернаклієв виявився просто некомпетентним).

На цей раз обійшлося без надуманих звинувачень, але комісія все одно повела себе дивно. Її засідання можна дивитися он-лайн, а в чаті задавати питання кандидатам на посаду. І комісія ці питання передавала кандидатам – усім, крім В. Губанова. Йому найнезручні питання:
"Колеги згадують про регулярне вживання Вами спиртного на робочому місці. Чи плануєте змінити цю традицію на посаді директора?",
"На ФБ-сторінці парку практично відсутня інформація про боротьбу із браконьєрством. Як відбувається в парку ця боротьба?",
"Що Ви думаєте про Віктора Канцурака (один із заступників міністра екології – прим. ЕкГ "Печеніги")? Як ставитесь до того, що ця людина є під слідством НАБУ?",
"Як Ви прореагуєте, якщо Мінприроди запропонує Вам якусь корупційну схему, наприклад відкат? Як відповісте?" –
задані не були – нібито через те, що "до кандидата оголошуються питання, що безпосередньо стосуються парку, питання про особисте відношення до когось - не є коректним".

Провівши це засідання під пильною увагою громадськості, комісія знов не змогла визначити переможця, і чомусь зібралася радитися з цього приводу з Громадською Радою при Мінприроди.
Примітно, що в цей день розглядалися і кандидатури на посаду директора природного заповідника "Ґорґани". З двох достойних кандидатів – директора цього заповідника В. Кисляка і головного природоохоронця цієї установи Я. Голинського - комісія також нікого не змогла обрати, і також вирішила звертатися до Громадської Ради.

Останні роки Мінприроди пишається призначенням керівників своїх установ за конкурсами – "прозоро і відкрито". Щоб ці конкурси відповідали очікуванням, їх рішення також мають прийматися "прозоро і відкрито" – а не в кулуарах, незрозуміло за якими домовленостями. Тоді і проблеми з "заповідним" директорським корпусом зникнуть.
*
____________________

КОНТАКТ:
Шапаренко Сергій: тел. (066) 387-46-81, [email protected]

Підготовлено ЕкГ "Печеніги", при використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.