Хто керуватиме Деснянсько-Старогутським національним парком?
8 квітня цього року Національна екологічна рада України виступила з вимогою призначити поза конкурсу, в тому числі, й директора Деснянсько-Старогутського національного парку О. Капірулю – як такого, що "пройшов атестацію у Мінприроди, має фахову підготовку та багаторічний досвід роботи у заповідній справі".
20 травня Мінприроди оголосило конкурс із призначення директорів заповідних установ, в тому числі – й Деснянсько-Старогутського парку.
Деснянсько-Старогутський національний природний парк розташований на крайній півночі України, у Середино-Будському районі Сумської області. Його площа – 16215,1 га, з яких 7272,6 га (в тому числі, 7232,2 га лісів) надано установі в постійне користування. Заповідна зона займає площу 2357,4 га і включає озера Великі та Малі Баги у заплаві Десни, та значну частину Старогутського лісового масиву. Серед природних багатств парка особливо слід відзначити представлений тут унікальний річково-лісовий комплекс, у формуванні якого велику роль відіграв льодовик.
Сучасну територію парку умовно поділяють на дві частини – Деснянську, розташовану вздовж берегів Десни, та Старогутську – майже повністю вкриту лісом.
З придеснянської частини, яка сформована низинними, малородючими, заболоченими та піщаними ґрунтами, спочатку планували зробити природний заповідник, але існуюче тут серйозне господарське навантаження (більшістю сіножаті та пасовища) не дозволили зробити цього. І саме завдячуючи специфічності ґрунтового складу ці території не стали ласими шматками для різноманітних сільгосппідприємців, та збереглись у достатньо гарному стані.
Про це свідчать наявні тут у достатній кількості види тварин та рослин з числа занесених до Червоної книги України: 39 видів тварин (лелека чорний, підорлик малий, орлан-білохвіст, глушець тощо) та 31 вид рослин (гронянка багатороздільна, верба лапландська, зозулині сльози яйцевидні та ін.).
Інша частина парку – Старогутська - являє собою частину величезного Брянського лісового масиву з неповторними комплексами, притаманними Східному Поліссю. Цю ділянку можна цілком розглядати як частину потенційного транскордонного резервату, оскільки більша частина Брянських лісів увійшла до складу державного природного біосферного заповідника "Брянский лес" (РФ), з яким безпосередньо межує Деснянсько-Старогутський національний парк. Більш детальну інформацію про природні багатства цього парку можна дізнатись на офіційному сайті установи.
Але, як і більшість природно-заповідних установ України, Деснянсько-Старогутський парк має і проблеми.
Перше, що слід зазначити – місцеве населення сприйняло створення парку дуже неоднозначно. Це й не дивно, адже створення такої установи несе за собою певні обмеження у природокористуванні. Між лісгоспом і національним парком є величезна різниця: завдання першого – заготівля деревини, іншого – збереження природних комплексів. Причому, виконуючи свої завдання парк повинний висувати однакові вимоги і до себе, і до будь-кого іншого. Однак адміністрація Деснянсько-Старогутського національного парку це бачить специфічним чином.
З одного боку, в парку активно ведеться боротьба з браконьєрством (http://www.menr.gov.ua/press-center/news/140-news18/2143-brakoniery-zavd..., http://bio.ukma.edu.ua/index.php/uk/novini/642-na-teritoriji-natsionalno...). З іншого - під виглядом "природоохоронних заходів" постійно проводяться рубки. Примітним є й те, що у складі НПП наявне власне мисливське господарство. І, можливо, проблеми забезпечення його належного функціонування є більш пріоритетним для нинішнього керівництва. Це пояснює і надання природоохоронною установою карток на відстріл пернатої дичини. За таких протиріч не дивно, що місцеві мешканці невдоволені діяльністю цієї установи.
Слід зазначити, що лісорубні "природоохоронні заходи" призводять до загибелі видів, які парк повинний охороняти в першу чергу. На 2015 рік внаслідок рубок було знищено два місця зростання занесеного до Червоної книги України плауна - баранця звичайного – рослини, яка для свого існування потребує вкрай специфічних умов, а розмножується дуже повільно!
Все наведене ускладнюється кадровою політикою адміністрації парку: район розташування території парку фактично "глухий", малонаселений та віддалений від великих міських центрів. Саме це і обумовлює відсутність професійних кадрів, які могли б стати основним кістяком у вирішенні проблем та налагодженні співпраці з місцевим населенням.
Яким чином може бути вирішена ця проблема? Питання до керівників установи.
На наш погляд, саме неефективна кадрова політика та незацікавленість у підвищенні професійності (професійної кваліфікації) працівників і є причиною більшості проблем цієї установи. А як, наприклад, ще можна розцінити факт браконьєрства з боку працівника, що пропрацював у парку майже 14 років?
Чим же безпосередньо займається керівництво парку, малозрозуміло. Ось, наприклад, відгук про його діяльність з боку прокуратури Сумської області: "Критиці піддано і позицію керівників таких природоохоронних установ, як Гетьманський та Деснянсько-Старогутський національні природні парки. Зокрема до цього часу керівництво Деснянсько-Старогутського національного природного парку не володіє інформацією щодо землекористувачів, землі яких без вилучення ввійшли до складу цього об’єкта загальнодержавного значення". Невже за майже 17 років існування установи таке важливе питання лишилось без вирішення?
Звісно, вказане не говорить про те, що парк зовсім не працює. Зокрема, соціальні мережі активно висвітлюють його еколого-освітню діяльність: районні заходи із школярами і студентами, фестивалі та різноманітні конкурси. Ведуться в парку і наукові дослідження.
І все ж, підсумовуючи наведене, спробуємо дати кілька порад майбутньому керівнику:
1. Існує серйозна кадрова проблема і слід замислитись над її вирішенням. Звісно, знайти на місці фахівців складно, але ж можна виховати?
2. Особливу увагу слід приділити встановленню належного режиму охорони та його забезпеченню на землях, що увійшли до складу парку без вилучення. Не зважаючи на те, що це, фактично, не землі парку – вони у складі природно-заповідної установи і підтримувати там належний режим адміністрація НПП зобов’язана!
3. Треба терміново активізувати роботу з місцевим населенням. І в першу чергу звернути увагу на населені пункти, що безпосередньо межують з територією парку, або входять до його складу.
4. Нарешті, прибрати з власного "надбання" таку річ, як мисливське господарство. Звісно, це стосується керівника, який буде перейматись за установу та її імідж, а не наповненням своїх кишень.
5. Відповідально поставитись до питання лісокористування. Природоохоронні заходи повинні спрямовуватися на підтримку природного розвитку природних комплексів, а не на вирощування якісної деревини, і в жодного разі не мають призводити до загибелі рідкісних видів!
*
____________________
КОНТАКТ:
Олег Вяткін, ЕкГ "Печеніги": тел. (066) 804-93-48, trolll_eco@ukr.net
Підготовлено ЕкГ "Печеніги", при використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.
