27 листопада Окружний адміністративний суд м. Києва скасував наказ Міністра екології та природних ресурсів щодо включення до Червоної книги України лося. Низка природоохоронних і зоозахисних організацій цим рішенням обурилися, мисливці ж навпаки - активно підтримали його. За заявою прес-служби суду, воно було прийнято через наукову необґрунтованість занесення цього виду до Червоної книги та відсутність чітких даних щодо його чисельності та її динаміки. Міністр екології та природних ресурсів О. Семерак невдовзі заявив про намір подати апеляцію на визнання рішення адмінсуду недійсним.
Отже, сумнівів, що лося треба охороняти, не виникає ні в кого. Тільки Мінприроди, природоохоронні та зоозахисні організації вважають, що для цього полювання на нього треба припинити (а включення тварини до Червоної книги тягне саме це), мисливці ж вважають, що охороняти його можна тільки тоді, коли в цьому буде практичний інтерес – задля його подальшого вполювання.
В матеріалах, на яких ґрунтувався наказ про внесення цього виду до Червоної книги (Наказ Мінприроди від 19.12.17 № 481 «Про внесення змін до Переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України (тваринний світ)») дійсно нема кількісних даних його з чисельності. Але в цьому не можна звинувачувати Міністерство – коштів на державний науковий моніторинг тваринного світу не вистачало практично завжди, тому і вівся він, переважно, за рахунок ентузіазму науковців. Офіційна ж статистика - як стосовно лося, так і інших мисливських видів - ведеться на підставі відомостей, що надаються користувачами мисливських угідь. Фактично – самими ж мисливцями.

За багато років своєї роботи ми неодноразово стикалися як з підсумками, так і з процесами мисливських обліків. Фактично вони не контролюються ніким (знов-таки, через брак коштів), і тому у великому ступеню проводяться тільки на папері, а якщо і відбуваються в реальності, то здійснюються формально і з порушенням методик. В будь-якому випадку, під час них завжди є можливість «нарахувати» стільки тварин, скільки треба користувачу.
Тому для нас набагато достовірнішими є дані науковців: вони, по-перше, не зацікавлені у видобуванні того ж лося, по-друге, здатні провести об’єктивні обліки тварин. За їх даними – і за публікаціями (хай вони і не охоплюють усієї України), і за особистими повідомленнями - ми знаємо, що на протязі останніх десятків років чисельність лося катастрофічно знизилася, в першу чергу, через неконтрольоване полювання – перестріл.
І тут не можна згадати твердження мисливців, що нормально лося можна охороняти тільки як мисливській ресурс - для подальшого полювання. А що вам тридцять років заважало його охороняти? Якщо ви не змогли його зберегти раніше, чому зможете зараз?
Тому ми категорично підтримуємо внесення лося до Червоної книги України,
сподіваємося, що Міністр екології виконає свою обіцянку щодо апеляції на рішення окружного адмінсуду,
і на справедливість апеляційного суду, який розглядатиме цю справу.

Екологічна група «Печеніги»

Обговоренння заяви на Фейсбуці