"Собака на сіні"

Поки Харківська облрада саботує передачу "Наталівки" Слобожанському національному парку, та неухильно втрачає свої пам’ятки.

Одна з архітектурно-ландшафтних перлин Харківщини – створений під середньовічний замок маєток цукрозаводчиків Харитоненків Наталівка – руйнувалася всю свою радянську історію: під час Радянсько-української та Другої Світової воєн, будучи радгоспом і протитуберкульозним санаторієм. Але навіть після цього тут і зараз є чим помилуватися: Спаська церква, парадна брама, водонапірна вежа, будиночок управителя, манеж, стайні, чайний та винний будиночки, фазанник тощо і рукотворні пейзажі садиби, - відомі далеко за межами Харківщини.

Найдовше Наталівка перебувала у вигляді протитуберкульозного санаторію (зараз - КЗОЗ "Обласний туберкульозний санаторій "Володимирський"), від якого вже десяток років існує тільки контора. Ані пацієнтів, ані, відповідно, фінансування. Без хоч якогось утримання руйнування Наталівки прискорилося – і через плин часу, і через "дбайливість" її доглядачів.
Відомі на початку ХХ століття архітектори О.В. Щусев та О.М. Рухлядєв, скульптори С.Т. Коньонков і О.Т. Матвєєв створювали садибу Харитоненків як цілісний комплекс – тому і збереження вона потребує комплексного. Але все відбувається навпаки – що в Наталівці зберігається і як, чорт ногу зломить: більшість будівель садиби була взята під охорону ще в УРСР, частина – як національні пам’ятки, частина – як місцеві, в незалежній Україні статус частини з них був поновлений, частина лишилися під радянським статусом, частина взагалі ніколи не отримувала ніякого охоронного статусу… А якщо "статусні" будівлі у нас не дуже-то й зберігаються, що казати про ті, які його взагалі не мають?

Так, декілька років тому тубсанаторій розібрав теплицю, яка задумувалася єдиним цілим із водонапірною вежею (але вежа була оголошена пам’яткою, теплиця – ні), нещодавно був зруйнований чайний будиночок – його дерев’яні частини прогнилі, і вимагали відновлення, а стіни були цілком собі нічого. На сьогодні він вже знищений…
Тубсанаторій підпорядкований Харківській облраді, отже, і доглядати Наталівку повинна вона. Причина, чому вона це не робить – стандартна – "грошей нема". З 2013 року громадськість, а з 2017 – й Харківська ОДА і Мінприроди пропонують облраді вихід з цієї ситуації – передати Наталівку Слобожанському національному парку, з яким вона межує. Переваг з цієї передачі ціла низка: по-перше, парк фінансується з державного бюджету, отже з місцевого тягар догляду за нею був би знятий; по-друге, одним із завдань парку є рекреаційна діяльність, яку парк міг би розвивати і в Наталівці, приваблюючи до неї туристів, задля чого вкладати гроші в її догляд; по-третє, в нього, на відміну від санаторію і облради просто є штат робітників, які могли б цим займатися.

Однак на звернення з цього приводу що перший заступник голови облради В. Коваленко, що голова її постійної комісії з питань аграрної політики С. Пієв твердили одну й ту ж мантру: "Департаментом містобудування та архітектури обласної державної адміністрації розроблено проект обласної програми збереження архітектурної спадщини в Харківській області, яка включатиме комплекс пам'ятко-охоронних заходів щодо пам'яток архітектури національного значення, у тому числі й щодо комплексу в с. Володимирівка Краснокутського району… Ураховуючи вищевикладене, натепер відсутні підстави щодо розгляду питання передачі будівель та споруд…" - і далі в цьому ж дусі. Слід зазначити, що укладач програми, Департамент містобудування та архітектури ХОДА не вважав її панацеєю для Наталівки, і теж пропонував облраді передати її Слобожанському парку.

Ця програма була прийнята облрадою 7 червня цього року – і стосовно Наталівки має тільки одні наміри: "розробити попередні концептуальні архітектурні пропозиції збереження та розвитку"… Попередні. Концептуальні. Пропозиції… – при тому, що пам’ятка руйнується, фактично, твоїми ж підлеглими, вимагає негайного відновлення, і є структура, готова це відновлення розпочати!
Цікаво, поки програмні пропозиції будуть втілені в життя, скількох ще будівель лишиться Наталівка…
Природоохоронцям добре відома ситуація, коли перед заповіданням певної території господарники намагаються вижати з неї все, що можливо - саме так, наприклад, перед включенням до Слобожанського національного природного парку, був вирубаний заказник "Володимирівська лісова дача").
Наша облрада теж вдалася до цієї стратегії? Але задля чого? – цегли сторічної давнини? Чи з простої амбіції – "якщо не моя, то і нічия!"?

КОНТАКТ:
Шапаренко Сергій:
тел. (066) 387-46-81,
pe4enegy@gmail.com

Підготовлено ЕкГ "Печеніги": ми працюємо, щоб наше загальне майбутнє стало краще.

v:289

Теги

Вход в систему

__________track masteringtrack mastering

_______Яндекс.Метрика