Як Грибовицьке звалище стало найгострішою "сміттєвою" проблемою України?

Після травневої пожежі і обвалу, під яким загинуло чотири чоловіка, Грибовицьке сміттєзвалище стало найбільшим екологічним скандалом минулого року. В Інтернеті з причин, які привели до цієї трагедії, переважає точка зору "власника" цього гігантського (більше 12 млн. тон) смітника - Львівської міськради: чи то диверсія (підпал), чи то нещасний випадок. Про іншу трагедію, непомітну – трагедію навколишніх сіл, які змушені пити отруйну воду, дихати смородом зі звалища, вирощувати городину на отруєних ґрунтах – не згадує майже ніхто.
Скласти власну думку про причину цих трагедій мені допомогла співпраця із фондом Blacksmith Institute - завдяки ній я в кінці минулого року відвідав звалище.

Грибовицьке звалище (офіційно - Львівський полігон твердих побутових відходів) було створене в кінці 50-х років ХХ століття в двох ярах - за майже 60 років існування воно розрослося за їх межі. Гірські породи та ґрунти, що знаходяться під звалищем, мають значні коефіцієнти фільтрації, ділянки, що прилягають до звалища, також розчленовані численними ярами. В сумі це все веде до проникнення забруднень у товщу гірських порід і поширення їх практично у всіх напрямках.
Примітною рисою цього звалища є складування сміття великою горою. За технологією воно повинно розподілятися і ущільнюватися бульдозерами, після чого - перешаровуватися інертним матеріалом (ґрунтом, будівельними відходами тощо). Навколо звалища влаштовано дренажну канаву, яка збирає воду зі звалища до двох ставків.

В 2005 році площа полігону склала 33,6 га, висота "сміттєвої гори" коливалася від 1 до 50 м. В ґрунтах навколо звалища перевищені норми по міді, свинцю, кадмію, кобальту, нікелю, цинку і хрому. Найвищим вмістом характеризується мідь - за окремими пробами її концентрація перевищила норму більш ніж у 40 разів. У воді з навколишніх свердловин перевищені норми по свинцю, кадмію, нікелю та міді.
У масиві звалища накопичуються значні обсяги біогазу, внаслідок чого до 1992 року сміття на полігоні майже постійно горіло. З 2005 по 2012 роки в рамках Кіотського протоколу на звалищі було облаштовано 150 газозбірних свердловин та змонтована дегазаційна установка - і горіння фактично було припинене. З 2010 року усі свердловини поступово прийшли в негідність, частина з них була закидана сміттям – і пожежі відновилися. Приблизно з цього ж часу почалося систематичне порушення в експлуатації звалища – інертним матеріалом шари сміття не ізолювалися.
Офіційні особи, експерти Благодійного фонду "Екологія. Право. Людина", місцеві активісти – всі одноголосно стверджували, що до травневої трагедії призвели саме систематичні порушення в експлуатації звалища. Якщо б газ своєчасно видалявся зі звалища – пожежі, скоріш за все, не було б, якщо б сміття на звалищі укріплювалося ґрунтом – не було б обвалу…
Про сучасну ситуацію на звалищі – в розповіді місцевої активістки Галини Денько.

Сергій Шапаренко

Щира подяка Благодійному фонду "Екологія. Право. Людина" за всебічну допомогу в зборі інформації про дану проблему.

v:1254

Теги

Вход в систему

__________track masteringtrack mastering

_______Яндекс.Метрика