Що нового в призначенні директорів заповідних установ?

17 квітня, для припинення корупційних призначень в установах природно-заповідного фонду, ми звернулися до міністра екології та природних ресурсів і директорів декількох національних природних парків - "Святих Гір", "Слобожанського", "Пирятінського", "Великого Лугу" і Нижньодністровського - із зверненням, яким запропонували керівний склад установ природно-заповідного фонду (заступників директорів, начальників відділів) призначати відкрито, із залученням громадськості.
На сьогоднішній день на нього нам відповів тільки директор Слобожанського парку – який повністю підтримав ці пропозиції.
В той же час, 20 травня Мінприроди оголосило конкурсний відбір директорів національного парків: Ічнянського, Мезинського, Гетьманського, Гуцульщини, Деснянсько-Старогутського, Меотиди, Синевира, Тузловських лиманів, Черемиського, Нижньодністровського, Приазовського та Яворівського; і природного заповідника "Горгани".
Про цей конкурс, про сучасну кадрову політику в заповідній сфері – в роздумі заступника директора Національного природного парку "Дворічанський" Андрія Тупікова:

20 травня Мінприроди оголосило черговий конкурс на відбір керівників заповідних установ. В оголошенні конкурсу претендентам на ці посади уперше було порекомендовано надати згоду "на ведення онлайн-трансляції засідання комісії" й "на присутність представників засобів масової інформації та громадськості на засіданні комісії під час заслуховування конкурсних пропозицій учасників".
Нижче - як це рішення бачиться "з середини системи".

1. Ми всі пам'ятаємо як призначалися директора раніше, і тут ініціація відкритих конкурсів - крок хороший і правильний. Першу обкатку такий захід вже пройшов. Було багато недоліків - наприклад, участь громадськості передбачалося тільки у вигляді онлайн-запитань. Це не дуже добре, проте всі мали змогу бачити реакцію і відповіді на них - думка вже формувалося.
З негативу зазначу лише те, що склад конкурсних комісій припускав тільки працівників підвідомчого органу (Мінприроди, департаментів екології). Це великий мінус - в більшості випадків ми не знаємо, хто є в комісії і, більш того - не бачимо, як приймаються рішення. Тобто сама процедура відкрита, а прийняття рішення кулуарне.

2. Зараз прозорість планується збільшити включенням до складу конкурсних комісій представників громадськості. Це плюс. Але є і великий мінус - хто ввійде до їх складу?
Наприклад, в Донецькій області зараз проходить конкурс по відбору кандидатур директорів РЛП "Краматорський" і "Клебан-Бик". Комісія складена тільки з представників обладміністрації. Нікого чужого. На пропозицію громадськості стосовно участі в конкурсі директор обласного Департаменту екології С. Натрус запропонував: "Передавайте Ваші побажання (питання) представникам громадських рад, представники яких увійдуть до комісії". І що ми бачимо далі - громадська організація С. Натруса, яка ще місяць тому сиділа і працювала з ним в одному кабінеті, намагається пролізти до громадської ради і представляти там інтереси екологічної громадськості! Це маячня - конкурсам, які будуть проходити за участю такої громадськості, гріш ціна.
Знову ж, на регіональному рівні трансляція такого заходу не передбачена (по меншій мірі, поки що) - тобто все знову відбуватиметься в кулуарах. В порівнянні з ним тенденція міністерських конкурсів є позитивною.

3. Призначення ж інших керівних посад заповідних установ - начальників, заступників та ін. – також має бути відкритим. Але тут ми знов стикаємося з низкою труднощів. Наприклад, в деяких природно-заповідних установах керівники з непрофільною освітою змогли організувати роботу відділу на досить високому рівні. Як тут бути з невідповідним освітою? - питання складне.
Я думаю, що якщо призначення директорів і їх заступників буде зроблено прозорим, то ризик потрапляння до заповідних установ на керівні посади всяких "поганих" людей буде мінімізоване.
І, повторюся - питання участі громадськості важливе, і навіть дуже. Але яким чином буде визначатися та чи інша громадськість - невідомо, а важливо саме це.

Ні в якому разі не можна допустити, щоб міністерські конкурси проходили за участю однієї певної громадської організації (ну, або дружніх). У чиновників в такому випадку буде жорсткий аргумент – "громадськість була", а на ділі отримаємо те ж саме, що було в 2010-2014 рр. – коли керівники заповідників і національних парків призначалися тільки по волі міністерства.
Я думаю, що конкурсна комісія Мінприроди має бути визначена в такий спосіб:
1. Заступник міністра.
2. 2-3 представника департаментів Мінприроди (профільних - заповідної справи, охорони природних ресурсів)
3. Громадськість – представники 5-7 громадських організацій, але не так, щоб 5, і всі з Києва. Адже в кожному регіоні є свої організації, і проблеми регіону вони знають краще, ніж будь-хто інший.
В кінці-кінців комісія може бути складися і з 20 чоловік. Це не страшно. Головне - щоб на благо пішло.

Андрій Тупіков, a.i.tupikov@gmail.com

v:1916

Теги

Вход в систему

__________track masteringtrack mastering

_______Яндекс.Метрика