Директор Асканії-Нова В.С. Гавриленко про КЕКЦ та його "абсолютну заповідність"

Шановні колеги!
Я ознайомився з повідомленням "Громадськість захищає Асканію-Нова від "абсолютної заповідності" і бачу в ньому достатньо глибокий аналіз ситуації, яку створює на терені України діяльність Київського еколого-культурного центру. Я також розумію заклопотаність громадських організацій, які піднімають питання стосовно дотримання існуючих вимог законодавства, незважаючи на каламутну ситуацію в країні.

Стосовно рубок на природно-заповідних територіях
Не має ніякого сумніву, що і серед тих, хто за посадою зобов'язаний здійснювати охорону природи на території ПЗФ, можуть знайтись такі, що скористаються ситуацією, коли зупинені перевірки і кріпко нашкодити. Це стосується розісланої інформації стосовно санітарних рубок в заповідних лісових екосистемах Харківщини. У нас в дендропарку такі дії взагалі не можуть бути. За кожне дерево відповідає лабораторія дендрологічного парку. В лісі такого контролю звичайно не може бути, але для цього і є в установі науково-технічна, чи вчена рада, яка не повинна давати можливості розігнатись господарникам. Старі дерева пережили не одне лихоліття і їх, при можливості, потрібно лікувати, а не рубати. Це питання професіоналізму працівників, які працюють в природоохоронній установі, питання совісті директора, його заступників, оскільки саме вони створюють навколо себе або ауру творчості і бережливого ставлення, або навпаки.

Про причини та наслідки КЕКЦівської "абсолютної заповідності"
Стосовно продовження питання, яке існує в Біосферному заповіднику "Асканія-Нова" відносно регуляторних заходів, які необхідно здійснювати на території Великого Чапельського поду. Ще раз підкреслюю, що це чергова піар-акція В. Борейка, щоб плисти і далі по течії "природоохоронної діяльності". Він раптом "відкрив Америку". Два десятки років на телебаченні, в Інтернеті відкрито показувались загони Великого Чапельського поду, екскурсії науковців, учнів, робота науковців, і якось його це не цікавило. На той час були більш дрібні заповідні об’єкти, якими можна було легко топтатись, тим більше що вони давали для цього підстави. Зокрема питання кримських заповідників. Хоча, багато чого залежало якраз не від їхніх колективів, а саме від можновладців, які ставили керівниками то колишніх начальників, то колишніх військових. Я мав можливість спілкуватись з працівниками Кримського природного заповідника, серед яких були (можливо і зараз вони там працюють) цілком адекватні люди, налаштовані саме за заповідну справу. На розвиток і збереження біорізноманіття, а не навпаки.
У В. Борейка давно алергія на науковців Національної академії наук України, як і на науковців з Асканії-Нова - особливо тих, хто аналізує перебіг природних процесів в екосистемах, які з роками поступово, під впливом набраних ними ж наукових даних, змінили свої попередні погляди на резерватну сукцесію, і які тепер входять у протиріччя з гіпотезою чи ідеєю абсолютної заповідності. Вона ніяк не знаходить свого практичного підтвердження на обмежених територіях. Ставши в позу проти наукових фактів В. Борейко, а разом з ним і вся діяльність Київського еколого-культурного центру, хоронять себе як природоохоронців, оскільки їх дії доходять до абсурду.

Черговий абсурд – це "Проект Положення про сінокосіння в межах степових ділянок біосферних і природних заповідників, заповідних зон національних природних парків і регіональних ландшафтних парків", який поданий до Міністерства екології та природних ресурсів України з проектом наказу на затвердження. Читаючи цей текст на папері, бо його не можна назвати документом, ще раз і ще раз переконуєшся, як далеко зайшли люди в своїх утопічних поглядах.
Степову рослинність пропонується "для збереження біорізноманіття" викошувати на сіно (бо сінокосіння) з серпня місяця. В степовій зоні вегетація йде за весняним ритмотипом і може закінчитись і в кінці травня! Тож про якесь сіно мова взагалі не повинна йти. Але, хто тримав косу в руках, той знає, що суху траву ручною косою (а рекомендується косити тільки вручну, та ще й перед сінокосом походити ділянкою та покричати, щоб зайці і птахи покинули територію і не потрапили під косу. Мабуть від такого крику повинні розбігтись і коники, бо саме вони потраплять під гостре лезо) не можна вкосити та ще й на висоті 10 сантиметрів. А ще рекомендується викошувати території до 15% від загальної площі степу. Люди не мають ніякого уявлення про норматив викошування сирої трави на одну людину, не говорячи вже про суху (норм немає, бо наші діди і прадіди від такої думки покрутили автору біля виска!!!). Люди не розуміють, що в 15 денний термін ніхто не виконає вручну ніяких необхідних обсягів. Якщо скористатись їх рекомендацією, щоб викосити вручну територію до 15% заповідної зони Біосферного заповідника "Асканія-Нова" - потрібно більше 15 тисяч людино/днів. Це тільки щоб скосити. Але ж треба ще й згребти, вивезти кіньми (і де їх стільки взяти!?). Щоб завершити цей цикл, треба мати ще й необхідні агрегати, щоб цю суху біомасу перевести в якусь енергетичну цінність, оскільки на корм сільськогосподарським чи диким тваринам, вона не буде використовуватись. Вони скажуть: "Хай їдять її ті, хто заготовив!".
Можна і далі аналізувати цей твір на вільну тему. Але ж питання в тому, що нам, в черговий раз, цілком серйозно, підсовують нісенітницю, яку треба аналізувати, на неї треба відповідати не тільки нам, але й колу міністерських чиновників, яким саме зараз (при скорочених штатах) "нічого робити".
Небезпечно і те, що ці люди претендують на громадський розгляд проектної документації зі створення Проектів організації та території природних комплексів ПЗФ. Скажіть будь-ласка, чи можливо від них коли-небудь отримати згоду на конструктивне рішення проектувальника, який буде керуватись нормами природоохоронного законодавства, підзаконними нормативами, вимогами з охорони праці та техніки безпеки, нормами виробітку на одну людину, з врахуванням протипожежних, санітарних, епідеміологічних та інших заходів? Так міркувати і писати можуть тільки люди, які втратили здоровий глузд і, звичайно, ні за що не відповідають. Вони просто паразитують на певних неузгодженостях в чинному природоохоронному законодавстві, але й цілеспрямовано вишукують, а що там не в повній мірі відповідає тим чи іншим вимогам і запускають процес перевірок, відволікаючи від нагальної роботи і без того вкорочені штати науковців, природоохоронців, а невиконання ними відповідних вимог, знову можна буде поставити їм як провину.

Про триваючі перевірки "Асканії-Нова"
Між іншим, запущена В. Борейко машина перевірок Біосферного заповідника "Асканія-Нова" ніяк не зупинена, хоча в Інтернеті він написав, що відзиває претензії до НААН та стосовно зняття директора з посади. Але, після перевірок податкової інспекції, Департаменту екології та природних ресурсів Херсонської ОДА, на нас чекає перевірка по лінії Генеральної Прокуратури та екологічної інспекції. Ми готові поділитись нашими успіхами і негараздами, які виникають в сьогоденні. Але, хто відповість за забраний у нас і перевіряючих час? Хто буде замість нас виконувати поточну роботу? За таких умов громадський діяч завжди буде "на коні" і надалі плисти в каламутному середовищі сьогодення. Тому я ставив і ставлю питання щодо відповідальності таких людей за діяльність, яка реально шкодить державним інтересам.

З повагою,
Директор БЗ "Асканія-Нова" В. Гавриленко
*
____________________

КОНТАКТ:
Віктор Семенович Гавриленко, Біосферний заповідник "Асканія-Нова": askania-zap@mail.ru

Підготовлено ЕкГ "Печеніги", членом Міжнародного Соціально-екологічного Союзу.
При використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.

v:7120

Теги

Вход в систему

__________track masteringtrack mastering

_______Яндекс.Метрика