Проти зазіхань Борейка на Асканію-Нова виступило 48 чоловік.

Збір підписів на захист заповідника триває.

Дорогі друзі! Шановні колеги!
Учора, 10 вересня ми закликали вас підтримати звернення "Стосовно нападок Київського еколого-культурного центру на біосферний заповідник "Асканія-Нова". Його передісторією стали вимоги директора КЕКЦа В. Борейка припинити випасання великих копитних в абсолютно заповідній зоні заповідника - на Великому Чапельському поді.
З одного боку, випасання в заповідних зонах інтродукованих тварин заборонене, з іншого – на даній території вони випасаються вже близько 100 років, і, якщо припинити їх тут пасти – куди їм діватися? Тим більше, що саме завдяки ним Асканія стала і одним з 7 природних чудес України, і завдяки ним є однією з сотні найбільш відомих заповідних територій планети. Крім цього, низка видів з тих, що пасуться на Великому Чапельському поді – американський бізон, кінь Пржевальського, сайгак тощо, охороняються в глобальному масштабі, і Асканія, розводячи них, робить свій внесок у підтримання їх світових популяцій (подробиці про це дивіться на сайті заповідника.

Тобто ця проблема знаходиться не в природоохоронній, а в нормативній площині. Режим охорони території, де випасаються копитні, слід привести у відповідність до вимог діючого законодавства. Це і спробувала зробити Вчена рада Асканії та Національна академія аграрних наук України (останній підпорядкований заповідник) – 16 липня академія Постановою своєї Президії почала процес переведення території, де випасаються копитні, із заповідної зони до зони регульованого заповідного режиму. КЕКЦ дізнався про це, обурився, і почав кампанію проти цього.
Як на нас, до охорони природи така діяльність КЕКЦу ніякого відношення не має – нащо створювати заповідний режим на території, де 100 років відбувається випас, незрозуміло. Що при цьому робити із тваринами, в тому числі, і потребуючими збереження, які тут паслися, – також незрозуміло. А шкода самому заповіднику від таких претензій, навпаки, дуже зрозуміла: йому і зонування слід привести у відповідність із діючим законодавством, і копитних на Чапельському поді треба зберегти – що заповідному режиму суперечить. І вибір для заповідника лишається невеликий: якщо він надалі випасатиме копитних в заповідній зоні, то буде відповідатиме за порушення Закону "Про природно-заповідний фонд", припинить їх випасати – відповість за втрату тварин. Лишається єдиний вихід – перезонувати Великий Чапельський під.
Тому ми й начали кампанію у підтримку перезонування Асканії.

Отже, на 11 вересня звернення "Стосовно нападок Київського еколого-культурного центру на біосферний заповідник "Асканія-Нова" підписали:
Л.П. Боровик, м.н.с., Луганський природний заповідник НАН України; А.І. Тупіков, заступник директора - головний природознавець національного природного парку "Дворічанський"; О.В. Василюк, Національний екоцентр України, Київ; К.М. Норенко, Молодіжне відділення Національного екоцентру України, Київ; О. Андрос, к.політ.н., Державна екологічна академія післядипломної освіти; Ю. Іванчикова, Екоклуб Києво-Могилянської академії "Зелена хвиля"; О.Л. Пономаренко, к.б.н., доц., кафедра зоології та екології Дніпропетровського нацуніверситету імені Олеся Гончара; Р.О. Новицький, к.б.н., доц., кафедра зоології та екології Дніпропетровського нацуніверситету імені Олеся Гончара; В.Я. Гассо, к.б.н., доц., кафедра зоології та екології Дніпропетровського нацуніверситету імені Олеся Гончара; Ю.П. Бобильов, к.б.н., доц., кафедра зоології та екології Дніпропетровського нацуніверситету імені Олеся Гончара; О.В. Жуков д.б.н., проф., кафедра зоології та екології Дніпропетровського нацуніверситету імені Олеся Гончара; О.О. Христов, Інститут Дніпродіпроводгосп, Дніпропетровськ; М.В. Трифанова, заступник директора з наукової роботи, Дніпровсько-Орільський природний заповідник; В.М. Кочет, н.с., Дніпровсько-Орільський природний заповідник; Д.Л. Бондарев, н.с., Дніпровсько-Орільський природний заповідник; Д.Л. Ганжа н.с., Дніпровсько-Орільський природний заповідник; Г.В. Заворотна, представник Національного екоцентру України у м. Макіївка; В.Г. Клетьонкін, начальник відділу науки, моніторингу та еколого-освітньої діяльності національного природного парку "Дворічанський"; П.М. Черінько, заступник голови Національного комітету М&B; А. П. Юрченко, директор Чорноморського біосферного заповідника; Ю. Москаленко, м.н.с. Чорноморського біосферного заповідника; І.А. Акімов, директор Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена; В.О. Харченко, заступник директора Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена; В.П. Коломійчук, к.б.н., доцент кафедри заповідної справи ДЕАПОУ; Я.П. Дідух, член-кор. НАН України, Інститут ботаніки; М. Перегрим, к.б.н., с.н.с. НДЛ "Ботанічний сад" ННЦ "Інститут біології" Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Г. Гузь, Алчевськ Луганської обл.; Ю.О.Андрющенко, к.б.н., завідуючий Лабораторією орнітології півдня України Азово-Чорноморської орнітологічної станції; Є.А. Каролинський, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна; Р.М. Черничко, к.б.н., с.н.с. Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України; Т.Г. Чорна, Молодіжний екологічний центр ім. В.І. Вернадського, Одеса; Л. Сломінська, Національний екоцентр України, Вінниця; О. Шевченко, Дружина охорони природи м. Києва "Зелене Майбутнє"; А.А. Куземко, д.б.н., головний науковий співробітник Національного дендрологічного парку "Софіївка" НАН України; М.О. Тарасенко, к.б.н., доцент кафедри біології та методики її викладання Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка; Г. Проців, Екологічний клуб "Край", Міжнародна асоціація охоронців річки Дністер "Eco-Tiras"; Н.А. Брусенцова, Харківське відділення Національного екоцентру України; С. Тібатін, Одеське відділення Національного екоцентру України; М.О. Височин, директор національного природного парку "Дворічанський"; Л.І. Бахтіарова, заступник відділу еколого-просвітницької роботи Чорноморського біосферного заповідника; М.І. Ніточко, м.н.с. Чорноморського біосферного заповідника; О.Ю. Уманець, с.н.с., к.б.н., заступник директора з науково-дослідної роботи Чорноморського біосферного заповідника; С.О. Плющ, інженер Чорноморського біосферного заповідника; В.А. Федоренко, к.і.н. голова екологічного клубу "Дунай", Вилкове Одеської обл. та А.О. Меліксетян, голова студентського наукового товариства природничого факультету Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
Велике спасибі всім вам!

Збір підписів триває – шліть їх (прізвище, ініціали, організація - якщо є, населений пункт) до 15 вересня, понеділка, за адресою pe4enegy[at]gmail.com. Саме звернення дивіться нижче.

З повагою і надією на вашу підтримку, С. Шапаренко.
*

Президенту України Порошенку П.О.
Міністру екології та природних ресурсів України Мохнику А.В.
Президенту Національної академії аграрних наук України, академіку Гадзалу Я.М.
Голові Громадської ради Міністерства екології та природних ресурсів України В.В. Савицькому

СТОСОВНО НАПАДОК КИЇВСЬКОГО ЕКОЛОГО-КУЛЬТУРНОГО ЦЕНТРУ НА БІОСФЕРНИЙ ЗАПОВІДНИК "АСКАНІЯ-НОВА"

Шановні державні і громадські діячі!

Наукова і природоохоронна спільнота вкрай стривожена розгорнутою Київським еколого-культурним центром на чолі з його директором Борейком В.Є. кампанією проти науково розроблених і законодавчо затверджених засад заповідної справи нашої держави, спрямованої на збереження біологічного і ландшафтного різноманіття, що стає перешкодою для повноцінного функціонування об’єктів природно-заповідного фонду та виконання міжнародних програм із збереження біорізноманіття, стороною яких є Україна. Це здійснюється шляхом відвертого ігнорування результатів наукових досліджень профільних академічних інститутів, біологічних факультетів університетів, природних і біосферних заповідників, що мають напрацювання з питань заповідної справи і ряди спостережень динамічних природних процесів у десятки років. Безпрецедентна пропаганда ідеї абсолютної заповідності, як основного напрямку в заповідній справі, який за 100 років з часу оприлюднення не знайшов практичного доказу можливості його реалізації на малих територіях, в неповночленних екосистемах, виходить за межі нормативного спілкування в науковій і природоохоронній сфері. Все, що не підпадає під ідею абсолютної заповідності відмітається, а фахівці і науковці, що пропагують поліваріантну систему збереження природи на заповідних територіях, без проведення фахових експертиз - піддаються публічній обструкції через Інтернет та своєрідні "круглі столи". В країні існує шарлатанська опозиція професійним науковим поглядам на заповідну справу, яка пропагує кабінетні погляди на природні процеси, що відбуваються на обмежених заповідних територіях, подає нереальні прожекти розширення територій, повністю ігнорує умови, у які потрапили сьогодні не тільки заповідні об’єкти, але й вся країна. При цьому робиться все, щоб заповідні території перестали вести належну еколого-просвітницьку роботу, зупинили наповнення спеціального фонду установ, протиставили заповідність інтересам населення, що проживає в зонах природних, біосферних заповідників і національних природних парків.

Навіть такі найбільш потужні в науковому і природоохоронному плані біосферні заповідники як "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна і Карпатський піддаються нищівній критиці. Зокрема, за результатами віртуальної громадської перевірки (бо не було жодного спілкування з представниками цієї організації у біосферному заповіднику "Асканія-Нова") директором Київського еколого-культурного центру Борейком В.Є., направлено звернення до Президента України Порошенка П.О. з вимогою перепідпорядкувати цей заповідник від Національної академії аграрних наук України до Міністерства екології та природних ресурсів України, а директора Гавриленка В.С. звільнити з займаної посади. Основна провина Академії і директора полягає в тому, що вони, згідно Положення "Про біосферний заповідник "Асканія-Нова" і Проекту організації території утримують на заповідній ділянці Великий Чапельський під, колекцію тварин зоологічного парку, що має за Розпорядженням Кабінету Міністрів України з 1972 року статус Національного надбання. Пропонується вивести з цієї території невідомо куди сотні представників копитних тварин, які в Україні розводяться тільки в Асканії-Нова, якими гордилась країна, звітує перед міжнародними організаціями стосовно їх збереження. Вказаний шлях однозначно веде до їх знищення. А пропозиція щодо приведення статусу цієї території у відповідність з реально існуючими вже 100 років умовам утримання колекції, яка подана вченою радою установи, і проходить процедуру розгляду у встановленому порядку - розглядається як злочин директора. Наступна провина полягає в тому, що заповідник здійснює, у відповідності до нормативних документів, обкоси периметру території, робить протипожежні розриви в степу і періодично викошує перелоги, чим забезпечується збереження залишків суто цілинних зональних видів, які не витримують штучно створених умов абсолютного заповідного режиму і зникають. При цьому зовсім не враховується, що саме біосферний заповідник "Асканія-Нова", завдяки

збереженій степовій екосистемі, унікальному дендрологічному парку на штучному зрошенні і зоопарку з напіввільним утриманням тварин був і залишається взірцем сучасної заповідної справи нашої держави, визнаний на міжнародному і національному рівнях, є переможцем Національного конкурсу 7 природних чудес України, має сертифікат Рамсарського комітету, диплом BirdLife International та ряд інших міжнародних відзнак, які установа отримала саме за час директорства Гавриленка В.С.
Знаний в країні і за кордоном, один з провідних фахівців в заповідній справі нашої держави, заслужений природоохоронець України Гавриленко В.С. працює директором заповідника ось вже 25 років і під його керівництвом в Аксканії-Новій вдалось досягти максимальних результатів за всю історію існування зоопарку біосферного заповідника. Наразі він повинен виправдовуватись за дії, які вчинені на основі затверджених Мінприроди документів, а численні перевірки державних контролюючих органів не встановлювали жодних порушень вимог саме у зазначених документах.
Все це виходить за межі здорового глузду і подальша вакханалія з боку Київського еколого-культурного центру повинна бути припинена, оскільки наносить пряму шкоду державним інтересам, перешкоджає забезпеченню діяльності об’єктів природно-заповідного фонду вищих категорій природоохорони.

З огляду на це та,
враховуючи розпочату Київським еколого-культурним центром кампанію стосовно "консервування" режиму абсолютної заповідності на ділянках Асканії-Нова, де більше 100 років випасаються великі копитні, зняття з посади його нинішнього директора Гавриленка В.С., та перепідпорядкування цієї установи Мінприроди, ми:
підтримуємо прийняття на підставі Постанови Президії Національної Академії аграрних наук України "Про необхідність прийняття Указу Президента України "Про внесення змін до зонування і площі заповідної зони Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна НААН" відповідного Указу - як такого, що спрямований на усунення протиріччя між історично усталеною системою природокористування і вимогами діючого законодавства, та оптимізацію виконання даною територією природно-заповідного фонду природоохоронних завдань.

Враховуючи успішне виконання біосферним заповідником "Асканія-Нова" своїх завдань на протязі останніх десятиріч, стосовно його керівництва та підпорядкування ми вважаємо за необхідне лишити status qwo – директором лишити Гавриленка В.С., а заповідник – в підпорядкуванні Національної Академії аграрних наук України.

З повагою,
1. С.О. Шапаренко, Голова Ради Екологічної групи "Печеніги".
… 48. А.О. Меліксетян, голова студентського наукового товариства природничого факультету Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.
49. …
*
____________________

КОНТАКТ:
Сергій Шапаренко, ЕкГ "Печеніги": тел. (066) 387-46-81, pe4enegy@gmail.com

Підготовлено ЕкГ "Печеніги", членом Міжнародного Соціально-екологічного Союзу.
При використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.

v:6281

О. Яворська про Асканію

Шановні колеги!
Прошу долучити до підписів під запропонованим зверненням і нашу організацію: Вінницька обласна екологічна асоціація "Зелений світ Поділля", м.Вінниця, вул. Першотравнева 70/2, 21050.
Я, Яворська Олена, особисто спостерігала степові ділянки, на яких вівся випас диких копитних у "Асканії-Новій", багато років веду спостереження за станом степових ділянок у Вінницькій області, і як ботанік можу твердити, що припинення випасу призведе до деградації цих степових ділянок. На прикладі Вінниччини можу навести масу прикладів погіршення стану степів як внаслідок перевипасу, так і внаслідок припинення випасу. Вважаю, що регульований випас, що проводиться за відповідними науковими рекомендаціями, - найкращий режим утримання і збереження степів.
А від діяльності В.Борейка з його звичкою формального трактування недосконалих законів при тупому ігноруванні законів природи, постраждаkо вже немало цінних природних об'єктів, серед яких і вінницька субпопуляція зубра...
З повагою
О.Яворська

Дир. Дунайского заповедника об Аскании и Борейко

Уважаемые коллеги!

Прочитал сегодня обвинительное письмо В. Борейко от 5 сентября 2014 г. в адрес Гавриленко В. С., получил много телефонных звонков, и стало понятно, что на этот раз нам уже надо как-то реагировать. Кто более-менее знает В. Борейко, тот понимает, что спорить с ним, и переубеждать его абсолютно бесполезно. Однако очень бы хотелось, чтобы мое мнение услышали те, кто искренне дезориентирован и может подписать обращение В. Борейко к Президенту Украины, в первую очередь наша молодежь, в связи с чем и хочу сообщить следующее:

1). В. С. Гавриленко - самый опытный и лучший из известных мне директоров объектов ПЗФ Украины. Достаточно сказать, что работает он на такой должности дольше всех в Украине - 25 лет, а в целом заповедным делом и охраной природы занимается вот уже 41 год.
Я работаю на территории Дунайского заповедника 35 лет, и 21 год - его директором, и все это время очень часто общаюсь с В. Гавриленко, обсуждая массу очень сходных проблем. Поэтому из первых уст знаю, сколько ему пришлось пережить критических ситуаций, чтобы в наше время удержать «Асканию-Нову» на плаву. Высочайший профессионализм сочетается в нем с выдающими бойцовскими качествами.
2). Многие, наверное, помнят, как много сделал Виктор Семенович в борьбе против законопроекта о возобновлении охоты на объектах ПЗФ два года назад, и как его тогда всюду хвалил В. Борейко. Что же произошло сейчас?
Ответ на этот вопрос дает сам В. Борейко в пункте №13 своего письма: «Директор Аскании-Нова В. Гавриленко сейчас является самым яростным в Украине противником идеи абсолютной заповедности и концепции заповедности». В. Борейко считает, что все должны быть согласны именно с его видением этой идеи. Но помимо природных заповедников есть еще биосферные, и национальные парки, где необходимым условием является менеджмент территорией и организация рационального природопользования. Именно Севильская стратегия и Мадридский план действий признаны во всем мире, и именно по ним мы пишем наши отчеты в ЮНЕСКО, что в целом очень не нравится г-ну Борейко.
В. Гавриленко является не единственным яростным противником варианта абсолютной заповедности в интерпретации Борейко, просто многие другие обходили В. Борейко стороной, считая ненужным с ним связываться, а Виктор Семенович, в силу своих упомянутых бойцовских качеств, не остался равнодушным, чем и вызвал огонь на себя.
3). В этом же пункте указывается, что Борейко «выступил с предложением аннулировать рекомендации Комитетских слушаний по природно-заповедному фонду, которые состоялись в конце прошлого года. Причина - в этих рекомендациях были записаны пункты о необходимости усиления режима заповедности в заповедниках». После этих слушаний Борейко распространил рассылку с традиционным, до боли знакомым началом – «очередная победа». На самом же деле в видеоматериалах как по телевизионному каналу «Верховная Рада», так и в Интернете (http://pechenegy.org.ua/ru/node/1120), которые, вероятно, многие видели, позиция В. Борейко была подвергнута резкой критике.
Как Вы видите из прилагаемого письма, В. Гавриленко выступил против фальсификации результатов этих слушаний и кулуарно принятого решения, протаскиваемого В. Борейко, о чем и написал Председателю Верховного Совета Украины А. Турчинову.
4). А как относиться к словам, что дикие копытные не погибли зимой, а были проданы олигархам за нал, рыба в водоемах заповедника воруется, а 4,8 млн. гривен (5,5 млн. – 800 тыс. гривен, см. п. 8 письма В. Борейко) от экскурсий и продажи животных исчезли? На чем базируются такие, требующие уголовного реагирования, измышления? На том, что за письма электронной почты тяжело привлечь к ответственности в суде за клевету? Или на том, что письма подпишет масса зомбированной неопытной молодежи, а главный провокатор отсидится за их спинами?
5). Исходя из сегодняшних телефонных звонков и переписки многими сделан вывод, что из “Аскании-Новой” вообще забирают 20% территории. Масса людей не видит разницы в терминах «площадь заповедной зоны» и «площадь заповедника».
Я принял участие не в одной сотне судебных заседаний и уже знаю, что для того, чтобы избежать путаницы, судьям надо в самом начале рассказать о функциональном зонировании биосферного заповедника, так как для большинства из них слово «заповедник» - это полный запрет любой деятельности. Наверне, «биосферный заповедник» был неудачным термином в нашем законе о природно-заповедном фонде, так как для большинства обывателей слово «заповедь» священно.
В обращении к Президенту Украины говорится только о ликвидации и сокращении заповедной зоны, но нет ни слова о том, что она переводится в жестко охраняемую зону регулируемого заповедного режима, и целинная степь никуда не девается. Скорее всего, это сделано намеренно.
6). Вынужденное самофинансирование наших объектов ПЗФ в условиях, когда государство финансирует практически только зарплату - самый болезненный вопрос для администраций ПЗФ, объект пристального внимания различных контролирующих структур и благодатное поле для критики со стороны всех желающих поучить нас как надо правильно работать. От проверяющих мы получаем только предписания о том, сколько должно быть рейдов, аншлагов, противопожарных полос и т.д., и официальные предупреждения, что директор за все отвечает персонально. Откуда брать деньги, никого не интересует. Кто-то поджег зимой тростник вдоль автотрассы, где проезжают сотни автомобилей – возбуждается уголовное дело против должностных лиц заповедника с вытекающими последствиями.
Я много раз бывал в румынской части нашего билатерального биосферного резервата «Дельта Дуная», где вообще не занимаются самофинансированием, т.к. полностью и на высоком уровне обеспечиваются государством. Насколько там проще жизнь администрации заповедника!
В. Борейко считает, что так должно быть и на Украине и для этого надо пикетировать Кабинет Министров Украины (см. сайт КЭКЦ http://ecoethics.ru/rabotniki-uchrezhdeniya-prirodno-zapovednogo-fonda-u...). Все кто смотрит телевизор и читает газеты, сами могут оценить реальность таких предложений.
Можно не заниматься самофинансированием и всем сидеть в конторах, но что тогда будет с вверенными территориями в нынешних условиях? Интересно, как бы изменилась точка зрения В. Борейко, если бы он хотя бы один год проработал директором заповедника, если бы еще и смог? Чем бы он тогда занимался, самофинансированием или стоял бы в пикете возле Кабмина?
7). Вместе с тем, надо и согласиться с Владимиром Евгеньевичем в том, что часть директоров объектов ПЗФ, мотивируя свои действия вынужденным самофинансированием, занимаются различными махинациями. Действительно, критерии по которым их назначают в различных ведомствах, мягко говоря непонятны. Если в наших Академиях (Национальной и Аграрной) это должен быть кандидат наук с соответствующим опытом, то там бывают назначения совершенно случайных людей с темным прошлым. В связи с этим непонятно и требование В. Борейко о передаче «Аскании-Новой» в ведение Минприроды Украины. Он что не знает, какие там бывают назначения директоров?
8). Отдельный пункт письма посвящен охране звездоплодника частуховидного и критике утверждения Гавриленко, что данное растение не требует никаких специальных мер по его охране. Все познается в сравнении, и когда читаешь это, то думаешь, почему В. Борейко не замечает, что на Донбассе, где он учился, объекты ПЗФ вообще разогнаны и не функционируют. Однако он не спешит ехать в гости к сепаратистам, так как с интеллигентными академиками и кандидатами наук воевать проще. Кстати, он еще до сих пор пишет письма в Национальную академию наук Украины о различных нарушениях в Карадагском природном заповеднике Крыма, аннексированном Россией...
К слову, сейчас российские войска стоят всего лишь в 30 км от “Аскании-Новой”, и что может сделать с заповедником под шумок в неразберихе конфликта масса вооруженных людей, артилерия и авиация, даже представить трудно.
Лучше бы В. Борейко с его очень многочисленной перепиской и связями с россиянами подумал, как сообща предотвратить такую возможную беду, а не поливал в своих рассылках по СНГ клеветнической грязью наши украинские заповедники.
9). Мне удалось поговорить с В. Гавриленко только перед обедом, так как и у меня, и у него планерки, смена вахтовой команды службы государственной охраны, которую возглавляет директор заповедника, несущий полную единоличную, в том числе и уголовную, ответственность за состояние вверенных ему десятков тысяч гектаров. В подчинении В. Гавриленко еще и огромный зоопарк, который он начинает объезжать с 6 утра. Сюда можно добавить многочисленные комиссии контролирующих структур, организацию научной работы и экообразования, встречи с природопользователями, органами власти, различные хозяйственные проблемы и т. д.
Виктор Семенович посетовал на то, что хотел позвонить и написать несколько сообщений по письму Борейко, но до обеда не нашел ни минуты. Возникает вопрос: а за что отвечает Борейко, на которого мы вынуждены тратить столько времени? Почему он, получая различные гранты, выпускает столько литературы с клеветой, чувствует себя неким карающим органом и упивается своей вседозволеностью, а пассивное большинство пасует перед его агресивной невежественностью? Интеллигентность и чисто человеческая доброта наших академиков воспринимается им как слабость – почитайте его переписку и рассылки, полные цинизма и сомнительного жаргона.
10). В рассылках экологической общественности встречаешь справедливые утверждения о наступившем «ледниковом периоде» в заповедном деле, так как не расширяются и не создаются новые объекты ПЗФ. Мне приходится много общаться с представителями органов власти, от которых это зависит, и где при создании различных объектов ПЗФ обещали сохранить туризм, рыболовство, выпас скота, охоту и т. д, а потом все эти местные громады просто обманули. Теперь о развитии экосети никто и слушать не хочет. Несомненно, что ключевую роль в этом сыграл В. Борейко, который нанес тем самым колоссальный вред заповедному делу нашей страны. Теперь надо будет всем думать, как выходить из этой ситуации.
11). В. Борейко в своем конфликте с В. С. Гавриленко ставит личные амбиции и успешность результатов выполнения своих грантов выше интересов дела, дезориентирует своих соратников и отвлекает всех нас от реальных экологических проблем в Украине.
Поверьте, что я мог бы написать еще очень много. Не хочу злоупотреблять Вашим вниманием и временем, а главное, что уже 11.09.2014 г. состоится заседание Общественного совета при Минприроды Украины, где будет рассматриваться ситуация в «Аскании-Новой». Там В.С. Гавриленко опять хочет попытаться что-то доказать В. Борейко.
Я очень прошу всех неравнодушных людей не подписывать обращение В. Борейко Президенту Украины и не брать грех перед Богом за клевету. Поддержите, пожалуйста, “Асканию–Нову” и ее директора, который умудряется реально и ежедневно охранять природу в это трудное для нашей державы время и подпишите прилагаемое письмо (http://pechenegy.org.ua/ru/node/1121).

А. Н. Волошкевич, директор Дунайского биосферного заповедника Национальной академии наук Украины, кандидат биологических наук, заслуженный природоохранник Украины, лауреат Государственной премии Украины в области науки и техники

P.S. Как и Виктор Семенович, даю приписку, что я написал письмо на русском языке, однако сделал это не из-за В. Борейко, а потому, что вся эта рассылка уже начала широко распространяться на русском, и хотелось бы донести ее максимальному количеству людей.

Стосовно підтримки Гавриленка

Шановні колеги!
Я ознайомився з матеріалами публікацій і хочу підтримати у цьому відношенні позицію Гавриленка В.С., оскільки багато років знаю його як відомого природоохоронця, організатора науки. Замість того, щоб боротися з тими, хто нівечить нашу природу, Київський екологічний центр знаходить ворогів серед справжніх, відомих захисників природи. Замість вдумливих, ерудованих спеціалістів,захисників природи намагаються поставити на чолі цієї справи сторожів. Тому я приєднуюся до списку на захист Гавриленка В.С.
Заст. відділу геоботаніки Інституту ботаніки Я.П. Дідух

Теги

Вход в систему

__________track masteringtrack mastering

_______Яндекс.Метрика