Заказник і біатлонна база на межі дерибану
Як Іванівський заказник заважає роздерибанити біатлонну базу у Підгородньому.
Передмістя Тернополя, село Підгороднє, межує із дубово-грабовим лісом – а тому є чи не ідеальним місцем для елітної забудови. За радянських часів, коли про подібне ніхто й подумати не міг, в його околицях, в тому самому лісі, у 1977 році був створений Іванівський заказник, а в 1985 році через ліс від села - база для тренувань з біатлону, в яку крім будівель ввійшла інфраструктура для тренувань: лиже-ролерна траса і стрільбище.
Понад 30 років всі співіснували мирно і спокійно - на кінець 2010 років власник бази, Тернопільське обласне фізкультурно-спортивне товариство "Колос", оформило на себе ділянки під будівлями та стрільбищем, ділянка під лиже-ролерною трасою лишилася у лісгоспу, а землі
всередині неї (траса проходить кільцем) – в користуванні ВАТ "Тернопільплемсервіс". Але часи змінилися, і елітні забудови стали дуже і дуже актуальними – а тому в очах влади і заказник, і спортивна база свою цінність втратили. Будівлі і стрільбище зацікавили Олексія Кайду (який у 2009-2012 роках був головою Тернопільської облради): однак, його спроба переписати біатлонну базу на створену ним же "Федерацію біатлону Тернопільської області" виявилася невдалою.
Тодішній голова Тернопільської райадміністрації Віктор Щепановський зайшов з іншого боку: в жовтні 2012 року він роздав з середини траси 66 ділянок "під садівництво". Створення дач, природно, унеможливило б тренування з вогнепальною зброєю (біатлон є біатлон), тому це рішення обурило біатлоністів. У відповідь обладміністрація вирішила спорудити нову трасу – через 33 квартал Іванівського заказника. Її облаштування, під час якого було вирубано сотні дерев, почалося восени 2013 року - була порушена кримінальна справа, але потім трапився Євромайдан, і владі стало не до дерибанів - знищення заказника припинилося. А коли і скандал вщух, кримінальну справу тишком-нишком "поховали"…
 |
 |
Однак щасливці відмовлятися від отриманих "садових ділянок" не збирались, і 20 жовтня 2016 року за вказівкою голови садового товариства "Між лісами" (назва саме для садівництва – ніяк не для елітної забудови!) Ярослава Мостового посеред лиже-ролерної траси почалися дорожні роботи. На його думку, право прокладати нову дорогу "Між лісами" отримало разом із рішенням Підгороднянської сільради про надання йому дозволу на розроблення детального плану території (?)… Колишній біатлоніст Олександр Починок викликав на місце подій активістів, поліцію та представників мас-медіа, і ці роботи були зупинені.
До цього варто додати, що ще 18 жовтня - за два дні до спроби "освоєння садових ділянок" - директор Департаменту у справах сім'ї, молоді, фізичної культури і спорту Тернопільської ОДА Віктор Мацикур опублікував анімацію про оновлений біатлонний комплекс. За цими "планами" лиже-ролерна траса – із ліхтарями на узбіччі, розрідженим (прорубленим) навколо деревостаном і, судячи з усього, із твердим покриттям - має пройти в обхід "Між лісами" через скандальний 33 квартал. Однак, використовуючи наробітки своїх попередників, нинішні тернопільські можновладці врахували і їх неприємний досвід: "є заказник – є проблеми", і весь 2016 рік Тернопільська ОДА займалася підготовкою до роззаповідання 33 кварталу. Власне ж вилучення його із заказника мала зробити – знов-таки, за законодавством – вже обласна рада.
Першу таку спробу вона зробила 30 листопада - але завдяки совісним депутатам це рішення не пройшло. А вже 16 грудня майже 150 чоловік – як з України, так і з-за кордону – звернулися до облради з вимогою залишити цю територію в заказнику.
22 грудня – нова спроба, але рада відкладає роззаповідання 33 кварталу на місяць – щоб, створивши спеціальну комісію, "пропозиція не підтримана необхідною більшістю депутатів". А єдиною подією, яка за цей час хоч якось була схожа на спробу розібратися в доцільності скасування заповідного статусу частини заказника, стало відвідання 17 січня місця подій народним депутатом України Олегом Барной.
Судячи зі звіту про цей візит Віктора Мацикура, готувався він, щоб народний депутат зміг задати голові Тернопільського ОФСТ "Колос" Георгію Гунтіку риторичні питання. Риторичні – бо відповідей пана Гунтіка пан Мацикур не наводить – і нащо? адже "правильні" відповіді, точніше – бажане враження від діяльності "Колосу" - закладене вже в самих питаннях.
Наприклад: "Чи організація, яку він очолює, збудувала цю базу, трасу та стрільбище у 1985 році, якщо ця організація виникла та була зареєстрована у 1993 році?"
Схоже, що срібний призер чемпіонату України із зимового поліатлону і учасник міжнародних змагань в складі української збірної, пан Барна не знає, що за радянських часів майже всі спортивні споруди перебували під різноманітними спортивними товариствами, які створювалися за професійною ознакою: "Динамо" об’єднувало вояків, "Локомотив" – залізничників, "Буревісник" – студентів і викладачів. Для колгоспників з 1950 року - але ніяк не з 1993-го! - існувало товариство "Колос". Після набуття Україною незалежності, воно, які і інші спортивні товариства, було перереєстровано за українськими законами. А то було б цікаво, якщо б підгороднянська біатлонна база і досі перебувала б на балансі якоїсь радянської організації…
Далі: "Чи вірно, що вся діяльність товариства, всі їх змагання оплачує не товариство "Колос" своїми коштами, а на це йдуть виключно суспільні кошти з обласного та районних бюджетів, а "Колос" є лише посередником між бюджетом та безпосередніми організаторами?"
Знов-таки, за радянських часів спортивні товариства офіційно фінансувалися за рахунок добровільно-примусових членських внесків, а, по великому рахунку, напівофіційно – завдяки спонсоруванню "своїх" підприємств. Для товариств з багатими спонсорами (наприклад, для "Локомотива" під крилом Укрзалізниці) ця система зберіглася і досі, а товариства без таких спонсорів можуть існувати тільки за рахунок державного і місцевого бюджетів. Якщо б "Колос" фінансували фермери і підприємства АПК – було б, звісно, приємно - але в нинішніх умовах, зрозуміло, що це є абсолютно нереальним. І така ситуація по всій Україні.
Стосовно ж того, що "Колос" "є лише посередником між бюджетом та безпосередніми організаторами" – так підхід, коли держава надає неурядовій організації фінансування на важливу для суспільства діяльність, в цивілізованому світі є загальноприйнятим. В багатьох випадках громадські організації є і ефективнішими, і результативнішими за комунальні або державні підприємства. І "Колосу", до речі, тут є чим звітувати: в 2006 році підгороднянська база отримала статус бази олімпійської підготовки, а спортсмени, які тренувалися на ній – серед них і чемпіонка світу й 5-разова чемпіонка Європи Олена Підгрушна - здобули більше 150 медалей міжнародного рівня. Не зважаючи ні на що, "Колос" продовжує свою діяльність і зараз. Отже, чому слід вважати, що нове підприємство справиться з такими задачами краще, ніж справляється спортивне товариство? – яке за 30 років вже точно набуло необхідний для цього досвід!
"Чи правда, що коли виникла судова суперечка між "Тернопільплемсервісом" та Тернопільською РДА про земельні ділянки всередині траси, керівник Колоса нічого не зробив, аби цьому перешкодити, а тому зараз маємо всі проблему можливого будівництва і проїзду важкої техніки через трасу?"
Дійсно – і чого це спортивне товариство не втрутилася в тяжбу із владою, від якої залежить його фінансування, - за землю, яка йому не належала? Причому нарікає йому в цьому саме представник влади!
"Чи вірно, що під поняттям "товариство Колос" йде мова про 4 чи то 6 людей (голова товариства сам плутається в цьому), які претендують на заробітню плату і це все, що цікавить на зараз це товариство, бо більшість районних осередків Колоса в області це або повна фікція, або окремі люди, що насправді працюють у інших установах, а на громадських засадах рахуються в районних організаціях Колоса?"
Пан Барна плутає громадську організацію із підприємством. Громадська організація об’єднує людей не за заробітком, а за загальними інтересами – тому не дивно, що до товариства вони входять на громадських засадах, а працюють у різних установах. А мати чи не мати штатних працівників ("які претендують на заробітню плату") – то вже справа самого Товариства. А як інакше управлятися, наприклад, з інфраструктурою бази? Взагалі, тут шановному нардепу можна хіба що порадити почитати прийнятий його попередниками Закон "Про громадські об'єднання".
"Чи правда, що товариство виникло для сприяння і розвитку фізичної культури та спорту, але на ділі робить все, або унеможливити заняття для спортсменів та роботу тренерів (перешкоджаючи використовувати базу, не передаючи спортивну зброю, відмовляючись виплатити своїм працівникам, що обслуговують базу заборговану зарплату і вводячи людей в оману, аби вони написали самі заяви на звільнення)?"
Невідомо, що на це відповів пан Гунтік - хоча, як на мене, тут можна було б обмежитися і одним словом. Інші питання-підказки відбувалися в такому ж саме руслі.
Підсумки цієї серії "чи правда?.."-"чи вірно?.." підвів літописець нардепа: "Всі, окрім Г.Гунтика спільні в одному - вузол можна розв'язати тільки одним шляхом - отримавши біатлонний комплекс у державну або комунальну власність виробити всю необхідну документацію, щоби захистити цей спортивний об'єкт від зазіхань, мати можливість отримувати кошти на капітальні видатки та звертатись до Фонду регіонального розвитку для фінансування побудови нової траси про прокладеним просікам та частково по старій трасі, будівництву нового, відповідно до стандартів біатлонного стадіону, реконструкції та розбудови бази". Простіше кажучи, щоб було щастя, біатлонну базу у "Колоса" треба забрати.
"Всі" – це учасники цього візиту. Але виникає питання, а що стосовно "Колосу" думають самі спортсмени? Доля підгороднянської бази їх точно турбує – в Інтернеті чимало їх обурень стосовно намагань роздерибанити лиже-ролерну трасу, чимало виступів, що треба зберегти саму базу - але не стосовно необхідності її забирання у "Колоса".
Отже, у 2012 році влада незаконно роздала частину території біатлонного комплексу.
У 2016 році фінансування біатлонного комплексу (який, коли було фінансування, спортсменів цілком влаштовував) влада скорочує вполовину – внаслідок чого у "Колоса" зараз 160-тисячний борг перед своїми працівниками. Одночасно вона починає кампанію з передачі його іншому, ще не існуючому, власнику - з обіцянками суспільству, що саме нового власника вона завалить грошима і на утримання, і на реконструкцію. На незаконно ж роздані в 2012 році ділянки траси всі вже махнули рукою, і "реконструкцію" комплексу влада збирається робити за рахунок заказника. Причому, проект цієї "реконструкції" ще треба розробити – а без нього всі розмови про фінансування є тільки розмовами.
Згідно нашого законодавства, землі заказника забудовувати взагалі неможна. А якщо, припустимо, і базу у "Колоса" заберуть, і 33 квартал роззаповідають – а грошей на нове підприємство не знайдеться?.. Що тоді? Нове підприємство вслід за "Колосом" збанкручується, а цінна земля навколо Підгороднього лишається… Якщо просумувати всі факти: цінність підгороднянської землі, фактичне узаконення дерибану 2012 року, намагання знищити "Колос" під туманні перспективи майбутнього фінансування, - тільки така перспектива в голову і приходить.
І чомусь в 2012-2013 роках це все називалося дерибаном, а зараз – розвитком спорту! – за об'єднаною схемою Кайди-Щепановського!
На сесії Тернопільської облради 22 грудня голова Тернопільської ОДА і брат народного депутата Степан Барна виступав за перенос розгляд роззаповідання 33 кварталу і створення комісії, яка б розібралася в скоєних в ньому порушеннях – але вже 29 грудня заявив УНІАН, що "Вже з наступного року ми почнемо реалізовувати стратегію відновлення й реконструкції наявних у нас унікальних комплексів. Санної траси у Кременці, лижо-ролерної траси у Підгородньому". Через півмісяця брат голови поїде в Підгороднє "рєшати" питання…
*
____________________
КОНТАКТ:
Шапаренко Сергій: тел. (066) 387-46-81, pe4enegy@gmail.com
Підготовлено ЕкГ "Печеніги", при використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.
