Невігласу в кріслі директора національного парку не місце!

Ваші підписи (прізвище, ініціали, організація - якщо є, населений пункт, область) шліть на адресу pe4enegy@gmail.com з темою "за Святі гори!",
або лишіть в коментарях до цього допису.


Директор Національного природного
парку "Святі гори" Сергій Приймачук

Міністру енергетики та захисту довкілля України

Декілька років Святогірська міська рада намагається забудувати велику ділянку заплавних луків - одного з найменш поширених в Національному природному парку "Святі гори" (Донецька область) різновидів ландшафту. Зараз вона планує створити тут на 20 гектарах цих луків "спортивний парк із олімпійською спортивною базою". До цього планувалася "база олімпійського резерву", дачне містечко та інше. В подібних намірах місцевої влади нічого дивного нема – час від часу такі спроби робляться по всій Україні. Дивним є те, що цей проект лобіює директор національного парку - Сергій Приймачук.
За своєю посадою пан Приймачук відповідає за виконання Парком всіх його завдань: збереження цінних природних комплексів; створення умов для організованого туризму і відпочинку з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів; проведення наукових досліджень, розробку наукових рекомендацій з охорони навколишнього природного середовища і екологічну просвіту.
Як він виконує свої обов’язки в дійсності, можна зрозуміти з відповідної "Теми дня" телеканалу UA:Донбас - "Спортивний парк у Святогірську - за і проти".


Як є зараз.

Згідно Закону "Про природно-заповідний фонд", "до складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки інших землевласників та землекористувачів", причому, Парк зобов’язаний охороняти ділянку незалежно від того, в чиєму користуванні та знаходиться. У пана Приймачука на це своя думка. Він вважає, що за ділянки, які лишаються у інших користувачів, він не відповідає (4 хв. 19 сек. "Теми дня"). Згідно Указу Президента "Про створення національного природного парку "Святі Гори", без вилучення у користувачів цьому парку було передано 28711 гектарів – можна уявити, як при такому підході вони охороняються…

Згідно Закону "Про природно-заповідний фонд", національні природні парки поділяються на декілька зон. В одній з них - регульованої рекреації - проводиться короткостроковий відпочинок, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць. Тут забороняється будь-яка діяльність, що може негативно вплинути на стан природних комплексів, а із споруд дозволяється тільки влаштовувати і обладнувати туристські маршрути і екологічні стежки. Пан Приймачук вважає, що в цій зоні можна будувати турбази, санаторії та інші рекреаційні об’єкти (5:41) і що Парк в ній взагалі не має ніяких прав: не може "осущєствлять какіє-то мєри - даже пожар не імєєм права тушить!" (6:34) – за більш ніж п’ять років директорства не сподобився вивчити Закон, за яким працює?


Рябчик менший

Інша зона національного парку – господарська. Згідно Закону, до неї можуть входити "землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників". Пан Приймачук вважає, що як і до рекреаційної зони, до господарської зони Парк ніякого відношення не має - в ній, на його думку, "зємлєпользоватєль, согласно проектам, может строіть, что желаєт, то і строіть - согласно правілам" (5:58). І що нацпарк за господарську зону взагалі не відповідає (6:28). Враховуючи попередні міркування, позиція не дивна…
При цьому, "Детальний план території по вулиці Курортна в м. Святогірську" - за яким і має бути створений т.зв. "спортивний парк" - він, як директор, погодив (7:08)! Питання, якщо Парк в господарській зоні (де знаходяться ці злощасні 20 гектар) ні за що не відповідає, чому проект на будівництво надали і йому на погодження – не виникло?


Орхідея плодоріжка болотна

Характерно, що, погоджуючи цей план, він "не дуже внікав в сам проект" (13:14), "ще були екологічні експертизи - я нє знаю, на якому етапі - може, вони вже завершилися" (13:31). А чому б ні? – він же ні за що не відповідає! Взагалі, що відбувається на його території, пан Приймачук не знає: щоб розібратися, які дерева є на цих 20 гектарах - біля яких він постійно їздить на роботу - йому потрібні висновки якоїсь комісії (14:12)!
Він не має навіть мінімальних біологічних знань, і тому просто не розбирається, що повинний охороняти: заплавні луки вважає пустирем (14:35). При цьому повністю ігнорує як вимоги Закону "Про Червону книгу України": "ендемікі там не такі вже і рідкі, вони єсть вєздє" (12:15), - так і дані свого ж наукового відділу. Їх він вважає "суб’єктивною думкою" - цікаво, як можна оцінювати висновки науковців, не маючи на те відповідного фаху?
За даними наукового відділу Парку, на 20 гектарах цього "пустиря" зростають 7 видів рослин, занесених до Червоної книги України: рябчик менший, косарики тонкі, плодоріжки болотна і блощична, рястка Буше, тюльпан дібровний, ковила пірчаста, та 3 види рослин, які охороняються на регіональному рівні: зозулин цвіт звичайний, калюжниця болотна, королиця звичайна. Більше того, два види, занесених до Червоної книги України, на цій території мають велику щільність: в травні 2019 рр. на 3,5 га даної ділянці було обліковано 2720 екземплярів плодоріжки блощичної та 372400 екземплярів косариків тонких, - тож, усупереч думці пана Приймачука, в збережені цих видів даний "пустир" грає як раз велику роль.
Згідно Закону про Червону книгу України, "Об'єкти Червоної книги України підлягають особливій охороні на всій території України", "охорона об'єктів Червоної книги України забезпечується шляхом, в тому числі, урахування спеціальних вимог щодо охорони об'єктів Червоної книги України під час вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації". Але і вимоги закону для пана Приймачука не вказівка.
За цими висловами напрошується один з двох висновків: або пан Приймачук є повним невігласом, який більше ніж за п’ять років керування заповідною установою не зміг вивчити нормативну базу, за якою він керує нею, або – що він свідомо перекручує відомі йому факти та норми. Ну, і привертає увагу спосіб ведення дискусії і аргументування власної позиції: голослівні звинувачення опонентів в проплаченості (цікаво, ким?) і "антиукраїнськості" (де пан Приймачук побачив її в діяльності своїх опонентів?).

Природно-заповідний фонд є загальнонаціональним надбанням, і тому потребує особливого ставлення і охорони. Забезпечити їх, тим більше – керувати цією діяльністю, може тільки людина з відповідними знаннями і, головне, бажанням. Ані першого, ані другого пан Приймачук не має. Можливо, він є гарним депутатом, можливо – гарним господарником, і був би непоганим, наприклад, начальником автотранспортної станції. Але не директором заповідної установи. Охорона природи точно не його.
З огляду на наведене вище, ми вимагаємо звільнити Сергія Приймачука з посади директора Національного природного парку "Святі гори" через професійну непридатність.

З повагою,
1. Сергій Шапаренко, Екологічна група "Печеніги", Харків.
2. Г.Гузь, Луганський природний заповідник НАНУ.
3. В.Затенко, ЕкГ "Печеніги" Харків.
4. Н.Холодна, Харків.
5. В.Ткаченко, Святошинська районна організація "Зелений світ" м. Київ.
6. І.Єсіпова, Святогірськ Донецької обл.
7. С.Колєсніков, НО ВЕА "Зелений світ", Вознесенськ Миколаївської обл.
8. О.Шуміло, ХМГО "ЕкоПраво-Харків".
9. О.Степаненко, ЕГО "Зелений Світ", Чортків Тернопільської обл.
10. В.Тімошенков, с.н.с. Національного природного парку "Гомільшанські ліси", Харківська обл.
11. В.Тімошенкова, н.с. Національного природного парку "Гомільшанські ліси".
12. Л.Мирошниченко, ГО "Розвиток демократії та жіночих ініціатив "ДІЯ", Бахмут Донецької обл.
13. ...

v:382

Кампании общеукраинские

Теги

User login

__________track masteringtrack mastering

_______Яндекс.Метрика