Чорнобильська зона… заповідності?!
Як на нас, однією з самих приємних новин післяреволюційної України став прогрес в створенні Чорнобильського біосферного заповідника (площею 227.319,5 га). Більш того - згідно заяві екс-міністра екології І. Шевченка, цей процес наблизився до фінальної стадії. Але наразі заповідника ми не бачимо, і, говорячи відверто, вже закрадаються побоювання, чи побачимо його взагалі?
Спочатку слід розібратися, навіщо взагалі потрібний цей заповідник. Після вибуху в 1986 році 4 енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції 30-кілометрова зона навколо неї була сильно забруднена радіонуклідами, люди звідти були виселені, а її вільне відвідування заборонено. З тих пір розпочався чи не найглобальніший в світі експеримент із відновлення природи після втручання в її процеси людини. Пройшло майже тридцять років, і тепер можна констатувати успішність цього експерименту. Експлуатаційні в минулому ліси з інтенсивним техногенним навантаженням стали одним з самих заповідних куточків світу. На ставшій безлюдною території знайшли собі притулок багато різних тварин: стада лосів, зграї вовків, рисі, чорні лелеки та навіть ведмеді (до речі, вони повернулись до чорнобильського лісу в 2014 році - уперше за 50 років!), а ще й випущені в 1998 році коні Пржевальського також добре прижилися – ось сучасність зони.
Безумовно, з природоохоронної точки зору зона відчуження статус заповідника заслуговує. Далі слід замислитися про захисну функцію цих лісів, що фактично стали основним бар’єром між радіацією та людьми - виконувати будь-які роботи в них слід з врахуванням того факту, що забруднення з них нікуди не поділося (чому й лісозаготівлі, що зараз там відбуваються - абсолютно неприпустимі!). Заповідник же дозволить вести наукові дослідження на регулярній основі, залучати до них спеціалістів з усього світу, а в підсумку - дозволить розробити науково обґрунтовані плани уходу за лісом, завдяки яким в майбутньому радіаційно небезпечних пожеж можна буде уникнути.
Заповідник притягне до себе інвестиції - адже проведення цього унікального природного експерименту наразі є актуальною для усього світу. Поряд, в білоруській зоні відчуження прекрасно функціонує Поліський державний радіаційно-екологічний заповідник, об'єднання якого з перспективним українським дасть можливість під егідою ЮНЕСКО створити найбільший в Європі міжнародний біосферний резерват. А це підніме авторитет нашої країни на міжнародній арені.
На останок слід додати, що стан охорони зони відчуження лишає бажати кращого - нею опікується величезна кількість установ (міліція, лісівники, прокуратура, СБУ), а, як відомо, де багато баб, там дитя безпупе. Заповідник, в свою чергу, буде мати свій штат охорони, що замінить і міліцію, і лісівників, та дозволить координувати дії інших служб в надзвичайних ситуаціях.
Отже, створювати заповідник потрібно, та терміново!
Вигоди від створення заповідника розуміли ще в 2006 році. Щоб започаткувати цей процес, в той час в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища за участю представників Мінфіну, Держкомзему, Держкомлісу, МНС та НАНУ було проведено низку робочих нарад. І формально робота зі створення заповідника розпочалась з 2007 року. Але в реальності ніхто нічого не робив…
Потім прийшли часи царювання Януковича, і влада про заповідну справу забула взагалі. Але про Чорнобильський заповідник, все ж таки, згадали - тільки не у нас, а в Євросоюзі. На початку 2013 року для створення науково-дослідницького полігону в зоні відчуження Європейський союз запропонував 2 млн. євро інвестицій, але під гарантію створення біосферного резервату. Розпилити два мільйони бандитському уряду дуже хотілося, а ось створювати заповідник на території, де вже існували наладжені корупційні та браконьєрські схеми - не дуже (детально про тих, кому в зоні жити гарно, ми напишемо в наступному матеріалі). Тому уряд в особі тодішнього міністра екології Олега Проскурякова спробував поторгуватися з європейцями: "Зоні варто надати статус спеціального дослідницького полігону, не включаючи його до природно-заповідного фонду". В той же час в.о. голови зони О. Туркевич усіма правдами та неправдами відмовлявся підписувати гарантійний лист про створення заповідника. Такої дивної поведінки українських чиновників європейські донори не зрозуміли, торгуватися не погодились і гроші не дали.
І ось прийшла зима 2013 року, а з нею - Революція Гідності - країна з надією зазирала в майбутнє. Новий міністр екології Андрій Мохник заявив, що завершити роботу зі створення Чорнобильського біосферного заповідника міністерство планує у стислі строки. Нажаль, за півроку його міністерства, із заповідником у пана Мохника нічого не вийшло.
Пішов 2015 рік. Новіший міністр екології, І. Шевченко, заявив, що завершити роботу зі створення Чорнобильського біосферного заповідника міністерство планує у стислі строки. Більш того, по його прогнозам, фінансування заповідника, а, відповідно, і робота його адміністрації, розпочнеться в 2016 році. Проект створення заповідника підготовлений, Указ Президента про його створення підготовлений, та вже пройшов майже всі необхідні погодження, залишилось останнє - погодження Мінфіну і указ потрапить на стіл Президента! Але І. Шеченко теж не встиг створити заповідник, втративши свою посаду. З того часу, як просувається цей процес, невідомо - чи погодив Мінфін Указ Президента? чи потрапив цей Указ на підпис Президенту?..
Єдине, що вдалося з’ясувати – що заповідником Мінекології, все ж таки, займається, але як довго це триватиме, невідомо.
Нам дуже кортить вірити в створення Чорнобильського біосферного заповідника вже в найближчий час, але ще у ненародженого дитя є вже доволі велика кількість ворогів. Хто, та з яких причин виступає проти нього, ми напишемо в другій частині статті «Чорнобильська зона… заповідності?!».
*
____________________
КОНТАКТ:
Олег Вяткін, ЕкГ "Печеніги": тел. (066) 804-93-48, trolll_eco@ukr.net
Підготовлено ЕкГ "Печеніги", при використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.
