Ласкаво просимо до "Гомільшанської лісової дачі"!
Ідея заповісти Гомільшанські ліси народилася ще в кінці XIX століття - після чого все ХХ століття пішло на безплідні спроби її реалізувати. Одна з них була зроблена в 70-ті роки - коли на території, де харківські вчені пропонували створити національний парк, у вигляді компромісу був організований ландшафтний заказник "Гомільшанська лісова дача". Коли, нарешті, в 2004 році національний природний парк "Гомільшанські ліси" був створений, велика частина "Гомільшанської лісової дачі" увійшла до нього, менша ж досі існує в статусі ландшафтного заказника. Ось про неї зараз і піде мова.
Ландшафтний заказник місцевого значення "Гомільшанська лісова дача" був створений в 1984 році. В даний час до нього входять квартали 1-11, 13-16, 116 і 123 Гомільшанського лісництва й квартали 199-207 Задонецького лісництва Зміївського лісгоспу. Сучасна площа
заказника становить 1062 га.
І тоді, і зараз за охорону цього заказника відповідає Зміївської лісгосп. Коли створювалися "Гомільшанські ліси", передати до національного парку всі землі заказника він відмовився - пояснивши свою позицію тим, що багато років сам справлявся з охороною, і надалі з нею сам впорається.
Однак, охороняючи заказник, лісники, природно, не забувають і про рубки в ньому. Цього року для проведення на 55,4 га санітарних рубок лісгосп подав ліміти на заготівлю 433 кубометрів деревини.
Здавалося, можна припустити, що в заказнику ідеальний порядок, а єдина його проблема - сухі і дупласті дерева (які, щоправда, необхідні для існування багатьох видів тварин).
В реальності ж охороною заказника ніхто не переймається - навіть інформаційні аншлаги, які повинні вказувати, що дана територія - заповідна, і тому охороняється особливо, на його межах не встановлені. Тому зовсім недивним було виявити в ньому численні звалища сміття; в кварталах, де, згідно з офіційною інформацією, жодних рубок не було вже кілька років - свіжі рубки; і наїжджені дороги - хоча Положенням про заказник проїзд автомототранспорту по його території заборонений.
Затверджені рубки також були проведені з множинними порушеннями. Лісосічних стовпчиків на цих ділянках значно менше необхідної кількості, через що встановити в натурі межі рубки неможливо. Клейма, необхідні для оцінки запасу вибраної деревини, на 80 % пнів також відсутні, що відразу викликає запитання - у скільки разів ця рубка перевищила відведені на неї ліміти? Лісосіка після рубки в порядок не була приведена - скрізь височіють 2-3-х-метрові купи хмизу, а деякі дерева зависли на сусідніх, і загрожують зламати їх при першій бурі.
Здавалося б, просте завдання - дотримання природоохоронного законодавства в заказнику - виявилося Зміївському лісгоспу не по зубах. І проблема тут не тільки в тому, що лісники не розуміють необхідності збереження природних територій, а й у недосконалості сучасної системи охорони заповідних територій місцевого значення. Так, дозволи на рубку в заказниках підписуються без урахування їх стану - тільки зі слів зацікавлених у рубках лісгоспів. Контроль порушень екологічна інспекція веде абияк, часто "перевіряючи" заказники, не виїжджаючи на територію. Ось і виходить, що близько 60 % заповідних територій (які представлені територіями місцевого значення - заказниками та пам'ятками природи) - заповідані тільки на папері, а в реальності нічим не відрізняються від навколишніх ділянок - як це і відбувається в "Гомільшанській лісовій дачі".
*
____________________
КОНТАКТ:
Олег Вяткін, ЕкГ "Печеніги": тел. (066) 804-93-48, [email protected]
Підготовлено ЕкГ "Печеніги", членом Міжнародного Соціально-екологічного Союзу.
При використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.
