В кінці минулого тижня в І-неті поширилося повідомлення, що за даними санітарно-епідеміологічної служби у Харківській області, в водоймищі залютинського (офіційно - Жовтневого) гідропарку виявлений вірус гепатиту А (хвороби Боткіна). Примітно, що самі епідеміологи в цьому інтерв’ю відзначили, що до водойми збудник цієї небезпечної хвороби потрапив із неочищеними стоками. Розуміючи обережність держслужбовців із публічними висловами, додамо, що в даній ситуації він до водойми однозначно потрапив із каналізаційними скидами (від якогось хворого на жовтяницю).
Добре, що харків’ян попередили про небезпечність купання в водоймищі гідропарку - але що при цьому було зроблено для подолання причини зараження водойми? Фактично - для припинення забруднення гідропарку?

Спробуємо розібратися в цьому самостійно. Від багатоквартирних будинків каналізаційні стоки потрапляють до водойм, якщо в тих не працює каналізація, або не працюють очисні. Від приватних - де хазяї не чистять, або взагалі не вирили вигрібні ями.
У випадку з багатоквартирними будинками стоки виявити взагалі легко - за обсягом і, відповідно, за смородом, скиди від них великі. І тому легко шукаються просто за скаргами оточуючих мешканців.

Від приватних будинків стоки потрапляють до водойми, якщо будинок знаходиться десь на її березі. Адже якщо витік скиду далеко, а він тектиме просто поверхнею землі - важко уявити сусідів, які це терпітимуть (знов-таки, підуть скарги до органів влади). До труби ж такий незаконний скид заключати незрозуміло нащо - простіше за ці ж гроші зробити законний вигріб.
Отже, щоб знайти винного у загепатитенні гідропарку, крім пошуку за скаргами (з ним єдина проблема - бажання чиновників передивитися, які з отриманих скарг стосувалися каналізаційних скидів), треба шукати приватні будівлі неподалік від водоймища.

Водосховище залютинського гідропарку створено на Удах, в місці, де ця ріка втікає в межі Харкова. На берегах гідропарку ніяких будинків нема (та й якщо б скиди потрапляли прямо у водосховище - при великій кількості відпочиваючих - про них було б відомо). Вище за течією знаходиться ТЕЦ-5 (уявити, що гепатитні стоки можуть бути з неї - надто екстравагантно, адже навіть від одного хворого на ТЕЦ спалахнула б епідемія гепатиту) і Песочин - причому в цьому селищі більшість берега Уд, як і в гідропарку, займає зелена зона, а будинки до нього підходять лише в окремих місцях.

Вище за течією йдуть селище Надточії, і, на притоці Уд – Подвірки. З них також можуть бути такі небезпечні скиди. Якщо б скид відбувся ще вище, він навряд чи потравив би до гідропарку. Адже, хоч вірус гепатиту, і дуже стійкий, але в Удах течія повільна, він би розчинявся річною водою, і з великої відстані до гідропарку просто б "не дотік".
Отже, винних в забрудненні Жовтневого гідропарку слід починати шукати на берегах Уд в Песочині, Надточіях або Підвірках.
При цьому один варіант - обстежити береги річки, інший - амбулаторні карти останніх хворих на нього: оскільки гепатит А дуже небезпечний як для хворого, так і для його оточення, хворих на нього обов’язково кладуть до інфекціонки. Ось і треба передивитися, хто туди потрапив з названих селищ.

І що нашим контролюючим та спостерігаючим органам заважає це зробити?

*
____________________

КОНТАКТ:
Шапаренко Сергій:
тел. (066) 387-46-81,
[email protected]

Підготовлено ЕкГ "Печеніги", при використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.