КЕКЦ привласнює досягнення Національної аграрної академії та заповідника "Асканія-Нова"

Два тижні тому Київський еколого-культурний центр розповсюдив новину про те, що Президія Національної академії аграрних наук України, усупереч думці директора Біосферного заповідника "Асканія-Нова" В. Гавриленка, підтримала ініціативу КЕКЦа ("Мы благодарим академика Михаила Ивановича Бащенко за поддержку нашей инициативы по правовому разрешению ситуации в Большом Чапельском Поде (а не так-как это хотел Гавриленко - путем сокращения заповедной зоны Аскании-Нова)"),
і зараз "рассматривает вопрос о передаче в постоянное пользование заповеднику Аскания-Нова 1414 га земли. На этой территории на площади 1100 га будет сооружен еще один загон, куда будут выведены из Большого Чапельского Пода экзотические животные, а на остальной новой территории будут созданы кормовые поля. В Большом Чапельском Поде останутся только аборигенные животные…": http://ecoethics.ru/horoshie-novosti-po-ohrane-prirodyi/
Нижче ми приводимо пояснення по даній ситуації директора Асканії-Нова В. Гавриленка.
С. Шапаренко, ЕкГ "Печеніги"
*

Стосовно сучасної ситуації з розв’язанням проблем на території заповідної ділянки "Великий Чапельський під" Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна НААН

В практиці роботи Біосферного заповідника "Асканія-Нова" давно запроваджені не галасливі, а послідовні дії зі збереження біологічного різноманіття, які базуються на науково-доведеній необхідності вчинення тих чи інших заходів, що повинні виконуватись в межах існуючого правового поля. Ми оприлюднюємо тільки реальні успіхи, чи невдачі, і це завжди здійснювалось відкрито на наукових та науково-практичних конференціях, круглих столах, численних телепередачах, які чомусь не бачили в Київському еколого-культурному центрі з десяток минулих років до початку компанії "Заповідникам – заповідність".
Радісне повідомлення широкій громадськості, що Національна академія аграрних наук України підтримала ініціативу КЕКЦ, завдяки якій розв’язуються проблеми Великого Чапельського поду, цілком відповідає тому, про що писав у своєму зверненні Голова асоціації природоохоронних територій України М.П. Стеценко "Обережно - непрофесіоналізм", який в ньому вказав, що всі успіхи з розвитку природно-заповідної справи в Україні за останні десятиліття КЕКЦ приписує собі.

У мене особисто немає бажання витрачати дорогоцінний час на перепалку з директором центру, пояснюючи, що інтродуковані копитні у Великому Чапельському поді, не створюють того навантаження на екосистему, яку створюють сайгаки, коні Пржевальського, і туркменські кулани і вести дискусію щодо доцільності їх збереження в контексті "абсолютної заповідності", якої тут не було за всіх часів існування заповідника, чи історичної заповідної спадщини Ф. Фальц-Фейна. Виведення ж всіх одно- і парнокопитих - це катастрофа для функціонування екосистеми, яка сформувалася в умовах постійного пасквального навантаження цієї території. Цей торг не можна назвати природоохоронним, він є недоречним.
Територія обмежена в просторі, а тому ми нікуди не дінемось від комплексу заходів, пов’язаних із утриманням огорож, підтримки водопою, які б копитні там не знаходились, ветеринарного контролю, заходів з регулювання чисельності шляхом відлову і переміщення на інші території, підгодівлі копитних в разі ожеледиць і, звичайно, загальної охорони, що цілком зрозуміло. Цей режим заповідної зони, який діяв з 1992 року, легко зруйнувати, внісши зміни до частини другої ст. 16 Закону "Про природно-заповідний фонд" України. Робота над цим також ведеться! Не треба думати, що науковці не здатні зрозуміти, на що націлений цей проект змін до Закону "Про природно-заповідний фонд" і, яка користь із цього буде природі в разі реалізації амбіцій його авторів.
Я також інформував громадськість, що посилання на окремі пункти статті Є.П. Веденькова, чи ще когось з вчених, навіть іменитих, не можна тлумачити однозначно. Науковці, при плануванні досліджень здійснюють патентний пошук в глибину на десятки років, а представлення звітного аналітичного матеріалу до вченої ради ніколи не базується на одній чи двох думках. Тому наші рішення є синтезом результатів досліджень не одного покоління асканійських і інших вчених, які досліджували природу заповідника.

Стосовно конкретної ситуації із виведенням земель із підпорядкування Дослідного господарства "Асканійське" Інституту зрошуваного землеробства НААН. Це питання не сьогоднішнього дня і воно не могло раптом швидко вирішитися за чиєїсь ініціативи. Еволюцію змін поглядів нинішнього керівника дослідного господарства "Асканійське", Героя України В.О. Найдьонової, з доброї згоди якої розпочата процедура перепідпорядкування земель до адміністрації біосферного заповідника, слід простежувати з 2003 року - часу проведення Міжнародної наукової конференції "Журавлі на рубежі тисячоліть", на якій була анонсована стратегія збереження мігруючих зграй птахів і тих, що випускаються із зоопарку заповідника (це мабуть створення "птичьего двора, по аналогии со скотным" за термінологією керівника КЕКЦ), створення кормових полів та здійснення інших заходів зі збереження біорізноманіття у Великому Чапельському поді. Далі слідувало прийняття і виконання заповідником наукової програми "Вивчення взаємовпливу природних і штучно створених екосистем Біосферного заповідника "Асканія-Нова" на 2006-2010 рр., схвалення у Відділенні Землеробства НААН наукової доповіді "Поліваріантна система природокористування як основа збереження біорізноманіття в Біосферному заповіднику "Асканія-Нова" (2012 р), аналіз у відповідних наукових публікаціях гідрологічного режиму, темпів замулення (підняття днища) цієї території, фітоценотичні дослідження і вивчення динаміки популяцій тварин, що там утримуються та чинників, які на неї впливають. Це теоретична база, яка дала підстави відділенню Землеробства, меліорації та механізації НААН подати на розгляд Президії НААН дві пропозиції щодо збільшення площі земель, які доцільно передати в оперативне управління адміністрації заповідника. Без таких напрацювань ініціативи, подані зі сторони в Академії не можуть і не могли бути прийняті. Тут вулична демократія не має права на існування. І не треба спекулювати іменем академіка, Віце-президента НААН М.І. Бащенка, який наразі веде справу з передачею земель.

На комісії Громадської ради Мінприроди ми оприлюднили роботу, яка велась з 1996 року на землях Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова", завдяки якій здійснена ренатуралізація розораних у 60-ті роки земель на площі 1110 гектарів. І не кричали при цьому "на всю Іванівську", що природі повертається вторинна цілина, стосовно долі якої нами також подані пропозиції до Президії Академії. Це наша планомірна робота, яку в Академії вважають добрим прикладом.
Широкій громадськості, мабуть, не відомі стратегії вчених саме НААН стосовно необхідності виведення частини сільськогосподарських земель із активного землекористування. Як і те, що моніторингова тематика, дослідження зі збереження ґрунтів, відновлення їх родючості є одним із головних напрямів сучасних досліджень в НААН.
Питання з землями Державного підприємства "Дослідне господарство "Асканійське" - а їх уточнена площа може скласти 1552 га - було відоме розробникам нового Проекту організації території та охорони природних комплексів біосферного заповідника. Разом з тим, до прийняття остаточного рішення Президією Національної академії аграрних наук воно не оприлюднювалось. Але, раз вже прокричали "ура!" пояснюємо, що це робота не одного року. Не просто буде в нинішніх умовах збудувати вольєр у 490 га (це останній, найбільш реальний варіант), який буде без кормової бази, без водопою, без коридору до зимових приміщень, до яких більше 3 км.

Це щодо реплік, відносно наших заяв, що поряд з Асканією вже немає академічних земель, де можна легко створити міфічний сафарі-парк. То є правда. Все слід і буде прив'язуватись до існуючої матеріальної бази. Території, які отримає заповідник - є виснаженою ріллею, і до кінця року вона ще буде в експлуатації господарства, оскільки там буде збиратись якийсь врожай. Заповіднику потрібно здійснити немало заходів, у тому числі, і ренатуралізаційних, які колектив вміє робити, щоб дійсно отримати ефект зі збереження біорізноманіття. Але, до часу, поки не буде створена належна інфраструктура для утримання зебр, буйволів, антилоп, говорити про виведення давніх інтродуцентів, саме завдяки яким Асканія є тією Асканією, яку знають більше 100 років - можна говорити тільки в перспективі. Тому, в проектних рішеннях стосовно подальшої долі режимів природокористування у Великому Чапельському поді повинна бути зважена етапність дій, з врахуванням можливостей виконання.
Саме на таку зважену позицію і підтримку з боку природоохоронної громадськості ми розраховуємо. Є шанс повернути природі те, що послідовно забиралось у неї протягом ХХ століття, але тут не повинно бути місця позиціям абсолютизму, хвальби і гаслам.

В. Гавриленко
директор Біосферного заповідника "Асканія-Нова" імені Ф.Е. Фальц-Фейна НААН
*
____________________

КОНТАКТ:
Віктор Семенович Гавриленко, Біосферний заповідник "Асканія-Нова": askania-zap@mail.ru

Підготовлено ЕкГ "Печеніги", членом Міжнародного Соціально-екологічного Союзу.
При використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.

v:3540

Теги

Вход в систему

__________track masteringtrack mastering

_______Яндекс.Метрика